Висловлення Львівською обласною радою недовіри голові Львівської облдержадміністрації Василю Горбалю – це політичне рішення, яке дає оцінку скоріше його внеску в державотворення. Таку позицію висловив депутат обласної ради, голова Львівської обласної організації політичної партії «Фронт Змін» Степан Кубів.

Він зазначив, що Василь Горбаль занадто мало часу працював на посаді голови Львівської облдержадміністрації, щоб можна було сповна оцінити його ділові якості та результати роботи. Та й об’єктивний аналіз діяльності голови ЛОДА був би можливим тільки тоді, коли обласна рада заслухала б його докладний звіт, а кожна депутатська комісія дала цьому звіту свою оцінку. «Тому депутати оцінили діяльність Василя Горбаля насамперед, я б сказав, з політичної точки зору, передовсім – із позицій його внеску в процес державотворення. У цьому аспекті відомий активіст Партії регіонів виявився неприйнятним для місцевої політичної еліти. Голосування Василя Горбаля у Верховній Раді, зокрема проти визнання Голодомору геноцидом, за продовження базування російського флоту в Криму, його спроби повернення до радянського стилю двадцятирічної давності на рівні виконавчої влади Львівщини – особливо під час відзначення державних свят – обурюють більшість населення області. Тож депутати змушені були реагувати і на волю виборців».

Степан Кубів сказав, що незалежно від того, як діятиме президент України у зв’язку з рішенням Львівської обласної ради, на майбутню поведінку і кар’єру Василя Горбаля сьогоднішнє депутатське рішення обов’язково вплине. «Адже за 19 років незалежності України Василь Горбаль став першим головою Львівської облдержадміністрації, кому облрада висловила недовіру», - зазначив він.

«Львівщині потрібно 31 жовтня обрати такі місцеві ради, які ніколи не відступлять від інтересів держави самі й не дозволять зробити це нікому іншому», - наголосив Степан Кубів.

Нагадаємо, сьогодні 66 депутатів Львівської обласної ради таємним голосуванням підтримали рішення висловити недовіру керівнику ЛОДА Василю Горбалю.

Монумент «Корабелам та флотоводцям», встановлений на честь 200-річчя Миколаєва, привели до ладу активісти «Фронту Змін».

Ініціатором реставрації пам'ятника, відомого серед миколаївців як «Куля», під яким уже 21 рік призначають побачення мешканці міста, була депутат міськради, член депутатської групи «Фронт Змін» Євгенія Бондаренко. До «фронтовиків» приєдналися також представники інших громадських організацій міста.

У ході суботника добровольці очистили пам'ятник від численних аматорських графіті, пофарбували внутрішню частину монумента й відновили напис «Корабелам та флотоводцям на знак двовікової праці миколаївських суднобудівників».

В історії монумента були неодноразові спроби перенести його в інше місце. 2008 року замість нього навіть збиралися побудувати черговий супермаркет. Але на захист піднялася громадськість і частина депутатів міськради. Вони не дозволили позбавити місто одного з основних символів.

«Ясна річ, пам'ятник потребує повної реставрації. Його потрібно очистити від іржі, пофарбувати, треба поправити гранітні плити на п'єдесталі, й на місці написів повинні знову з'явитися об'ємні букви, як було раніше, - каже Євгенія Бондаренко. - А ще наше завдання - відновити викрадений корабель-яхту, що була в руках у одного з персонажів скульптурної композиції».
a

«Львівська пошта». 6.09.2010. 

Лілія Гриневич, перший директор Українського центру оцінювання якості освіти, про “реформи” міністра Табачника, справжні причини повернення до 11-річки і наслідки такої політики.

Із Лілею Михайлівною ми зустрілися одразу після прес-конференції на тему шкільництва, яка відбувалася в одному з прес-клубів столиці. Камер було з десяток. Проте Лілія Гриневич сумнівається, що потраплять до ефіру її гострі репліки. Адже критична позиція до влади у ЗМІ не схвалюється. Тож логічним для початку бесіди було запитання про прес-конференцію.

Моя співрозмовниця – колишня львів’янка. Працювала вчителем, заступником директора СШ №53, директором СШ №28 у Львові. Відтак стажувалася у Варшавському та Колумбійському університетах з питань реформування освіти, є кандидатом педагогічних наук, розробляла систему зовнішнього незалежного оцінювання, була першим директором Українського центру оцінювання якості освіти, очолювала Головне управління освіти і науки Київської міської державної адміністрації. Нині займається науковою діяльністю.

– Пані Ліліє, як Ви оцінюєте новації уряду в царині освіти?

– “Новації”, які відбуваються в системі освіти сьогодні, заяви колоритного міністра освіти і науки, так чи інакше хвилюють громадську думку. Зараз, як ви знаєте, відбувся розворот української школи  назад від входження до європейського освітнього простору. Ми повернулися до “одинадцятирічки”, яка на теренах Європи залишилася тільки у Білорусі та Росії. Влада по­обіцяла, що це зніме основні проблеми у сфері освіти.

– А що ж відбувається насправді? 

– Насправді ми знаємо, що підручників для десятикласників не буде. Тож дітям доведеться впродовж кількох місяців навчатися без них. Міністерство освіти їх відсилає до інтернету, оголошуючи при тому, що 87% шкіл під’єднано до мережі. Та ми знову маємо неправду. Адже якість зв’язку дуже різна, та й підключений до інтернету один чи два комп’ютери у багатьох школах не забезпечать доступу до них всіх учнів. І знову заручниками неефективних управлінських рішень міністерства стають учителі, які змушені будуть різними шляхами шукати можливості своїм учням роздруковувати сторінки підручників, вказувати інші джерела інформації.

Загалом для вчителів, що викладатимуть у 10-му класі, постане проблема того, як навчати визначеного програмами змісту за значно меншу кількість годин. До речі, навчальні програми для 10-х класів з’явилися лише за два дні до 1 вересня. Але є й такі, що й до сьогодні тільки анонсовані освітнім відомством. Наприклад, міністр видав наказ під номером “666” про перейменування курсу “зарубіжна література” у курс “світова література”, і цей курс, за його словами, має складатися на три четвертих з творів російської літератури…

– Але ж сьогодні  ніхто не бачив програми курсу “світова література”…

– Учителі зі світової літератури не знають, за якою програмою вони навчатимуть дітей. Невідомо також, за рахунок яких творів зі скарбниці світової літератури будуть включені додаткові твори російської літератури. Назагал, якщо проаналізувати за цей час кроки міністерства, то складається враження, що ці кроки назад і пов’язані зі зміною ідеології. Ну от, наприклад, казали, не було можливості видати підручники для дванадцятикласників, а тепер знайшли можливості переписувати підручники з історії для п’ятого класу. Міністерство каже, що підручник має бути більш людиноцентричний.

– І що саме змінилося в цьому підручнику?

– Наприклад, у словосполученні “штучний голодомор” забрано слово “штучний”. То в цьому – людиноцентризм? Також викинуто інформацію про битву під Крутами. Немає згадки про Майдан, як би не трактувалася ця подія, проте не можна приховувати, що вона відбулася. Маємо не олюднення історії, а зміну ідеології. І в цьому міністерство іде попереду. Натомість серйозні питання, які пов’язані з якістю освіти, зі становищем вчителя, пробуксовують.

– Зарплатня освітян у нас прирівнюється до зар­плати прибиральників, при всій повазі до останніх…

– Так, цей уряд, як і попередній, продовжує маніпуляцію з тарифною сіткою. Учителям нараховується зарплата за тарифною сіткою. Проте розраховують її не з мінімальної заробітної плати (888 грн), а вручну, від встановлених Кабміном 570 грн. У результаті молодий вчитель після університету заробляє 935 грн. Прибиральниця, якій не обов’язкова вища освіта, має 888 грн. Яка мотивація у здібних молодих людей з вищою освітою іти у школу? Очевидно, вони шукають собі іншу працю на ринку. Якщо ми не змінимо якість учителя, то говорити про якісне навчання не доводиться. Коли вчитель заляканий і боїться втратити роботу, ним легше маніпулювати. На мою думку, тільки вільний вчитель може виховати вільних людей.

– Виходить, що мова йде про формування людей, якими легко маніпулювати…

– Дуже прикро, але розвиток освіти не є пріоритетом для влади в Україні. Наприклад, перехід до дванадцятирічної освіти був запланований з метою надання нашим дітям нових компетентностей, які необхідні людині в сучасному світі: іноземні мови, інформаційні технології, розвиток власних здібностей і вміння навчатися впродовж життя. Проте цю реформу дванадцятирічки провалювало кілька урядів підряд. Підручники друкувалися із запізненням, і нічого не було зроблено для облаштування мережі шкіл для профільного навчання. Стало зрозуміло, що треба призупинити реформу, натомість розробити державну програму із відповідним організаційним і фінансовим забезпеченням для підготовки якісно нової української профільної школи. Та влада пішла іншим шляхом. Вирішила розвернутися навспак.

– Чому все-таки держава вирішила повернутися до одинадцятирічки?

– Сталася така ситуація: по-перше, не було зрозуміло, яку саме додаткову якість освіти діти зможуть здобути за цей третій додатковий рік. Тому багато родин вирішили забрати дітей із загальноосвітньої школи до професійно-технічних закладів і коледжів, щоб вони могли здобути впродовж навчання не тільки середню освіту, а й професію. Далі, питання коштів. Адже це все за собою несе додаткове фінансування. Як заявляє міністр освіти, на поверненні до одинадцятирічки можна зекономити близько 7 млрд грн. Окрім того, ректори були стурбовані, що не дорахуються у 2012 році вступників. Скориставшись цими обставинами, влада не призупинила реформу, а, змінивши закон, повернула освіту до пострадянської рамки. Сьогодні люди задоволені, гроші зекономлені на системі освіти і “головним” сусідам приємно. Проте якими будуть наслідки за 3-5 років? Ми живемо нинішнім днем, а це є шлях найменшого опору. Світ стає все динамічніший, і нам треба підготувати до нього дітей. Наші сусіди-поляки знайшли у собі силу змінити систему освіти. Їм було важко, але тепер вони пишаються цими змінами.

– Дмитро Табачник виконує чиєсь замовлення?

– Дмитро Табачник має певні цілі. Він вважає Україну Малоросією. Він неодноразово своїми працями, виступами це підтверджував. Проблема в тому, що реалізує він свої цілі з посади міністра освіти і науки: переписує історію, переорієнтовує розвиток освіти з європейського вектора на проросійський, повертає можливості для хабарництва при вступі до вишів тощо. Школа – це місце, де ми формуємо цінності майбутніх громадян, це закладається у них на свідомому і підсвідомому рівні, вони або стають основою патріотизму, гордості за те, що ти українець, або ж основою для почуття меншовартості.

– Чи компетенція міністра вносити зміни у книжки?

– Це риторичне запитання. Свого часу Арсеній Яценюк вносив поправку до закону про те, що всі підручники повинні проходити обов’язкову експертизу Національної академії наук України. Тоді б не змогли з’являтися політичні поправки у підручниках, та й в цілому якість підручників зросла б. Та в такому законопроекті не зацікавлена влада, яка хотіла б контролювати все.

– Чим закінчиться така політика?

– Стагнацією у сфері освіти і спонуканням учителів до морального вибору: говорити дітям те, що відповідає їх переконанням, а чи те, що вказує їм влада. Ми подібне колись проходили. Я дуже хочу сподіватися, що врешті-решт це закінчиться розумним спротивом громади та освітян. Та нам доведеться надолужувати втрачений час. Але ми – надолужимо!

Голова Хустської міської організації політичної партії «Фронт Змін» Валерій Лунченко став переможцем IV етапу Чемпіонату України та традиційного міжобластного мотоциклетного кросу, який відбувся у Великоберезнянському районі Закарпатської області.

Подивитися на яскраві видовищні змагання мотоциклістів зібралися до 3,5 тисяч глядачів. Помірятися силами приїхали спортсмени з усіх областей України. Віковий діапазон учасників - від 5 до 55 років. Були серед них як відомі у середовищі мотокросменів імена, так і новачки з серйозним потенціалом.

«Особистий приклад і конкретні справи – потужний інструмент для розвитку і примноження спортивних традицій краю, які, на жаль, останнім часом почали забуватися. Закарпатський «Фронт Змін» намагається якомога більше робити для заохочення молоді до занять спортом, покращення молодіжної політики та культури, пропаганди серед школярів здорового способу життя. Сподіваюся, сьогоднішній мотокрос отримав багато прихильників, а значить, наступного року наші лави поповняться новими спортсменами», - зазначив Валерій Лунченко.

Вимоги мораторію на підвищення житлово-комунальних тарифів і газ, а також на підвищення пенсійного віку для жінок залишаться природними, допоки влада не демонструватиме бажання почати економити з себе. У цьому переконаний координатор напрямку «Бюджет зростання» в Уряді Змін Андрій Пишний.

«У світі боротьба з кризою відбувається насамперед через скорочення видатків адміністративного апарату. Що логічно, адже саме держапарат несе основну відповідальність за стан справ у країні. Приміром, у Греції зарплати чиновникам 2010 року скорочені на 20%, в Італії (з червня цього року) – на 10%, в Іспанії – на 5%. Йдеться про скорочення зарплат саме чиновників, а не бюджетників. Причому в кількох країнах ЄС доходи вищих чиновників скорочено одразу вдвічі. Керівники цих держав демонструють відповідальність держапарату за кризу та готовність формувати моральні зразки», - зазначив він.

Влада в Україні, навпаки, в бюджеті кризового 2010 року збільшила (!) витрати на утримання органів влади на 20%, підкреслив Андрій Пишний. «Неприпустимі показові витрати вищих чиновників (авто, подорожі, лікування, дороги тощо) є прямим викликом суспільству, яке змушують платити за чуже «свято життя», - додав координатор напрямку.

За його словами, поки що «реформи» влади звелися до двох виразних тенденцій: «Перша – перекладання наслідків кризи, власної некомпетентності та корумпованості на населення. Другий «напрям реформ» – жебрацтво по світу з простягнутою рукою в пошуках кредитів».

Схоже, підкреслив Андрій Пишний, що влада живе за принципом «ні тижня без кредиту». І звітує про кожен успіх такого жебрацтва як про велике досягнення, - так, ніби ті гроші зароблено. «Щойно «Нафтогаз України» домовився з російським банком «ВТБ капітал ПЛС» про кредит у розмірі $400 млн. Для чого тоді піднімали ціни на газ для населення на 50%, якщо треба ще й брати кредити?» - зазначив він.

Координатор напрямку «Бюджет зростання» Уряду Змін переконаний, що за нинішніх умов брати нові багатомільярдні кредити означає перекладати проблеми країни навіть не на майбутні покоління, а на два-три роки, принагідно ці проблеми нарощуючи: «Замість боротися з корупцією, відвойовувати власний ринок і відкривати можливості для роботи бізнесу, влада робить усе, щоб левова частка бюджету йшла на відсотки по кредитах».