Право Голосу

Несомненно, прав был булгаковский профессор Преображенский, утверждавший, что причины любой разрухи нужно искать, прежде всего, в головах. Только вот что-то не видно, чтобы украинский истеблишмент был особо озабочен этими поисками.

Дійство, яке дехто називає "кризою", а інші не інакше, як словом, співзвучним з відомим хутряним звіром, входить в фазу народного бунту. Те, що нам так обіцяли депутати-опозиціонери та експерти "з-усіх-на-світі-питань", збувається.

Бо вона найвільніша країна в Європі і одна з найвільніших в світі. Справді вільна. Тут люди є тим, чим є насправді, а не тим, чим їх робить тупе американізоване свиняче телебачення чи фашизовані єесівські школи.

В Україні можна жити, забивши на всіх і все, не прогинатись на якесь падло і жити, жити вільно!

Бо  Україна справді має процесуальність, дію і мовлення.

Бо в Україні неможлива громадянська війна. Люди можуть і здатні про все говорити, про все домовлятись. Усі здатні розмовляти.

Бо в Україні існує справжнє мовлення, полістилістичне, навіть білінгвальне, де є справжнє і несправжнє. І воно живе, і воно видозмінюється, воно розширює відчуття і людське мислення, і є життям людини, вільної людини.

Бо в Україні є Київ - Енергія - і його віддалені околиці з хвойними лісами, річками, полями і плесами ставків.

Бо в Україні інтелектуали не лише можуть думати вільно чи розмовляти, але і втілювати ці розмови.

Бо в Україні є місце людині - добрій, поганій, справедливій, злій, невиспаній, закоханій... Людині, а не додатку до економтеорій.

Є місце емоціям, а не запрограмованим моделям поведінки.

Спонтанність і Республіка суть цієї країни.

Андрій Підпалий, кандидат філологічних наук, Чикаго