Програма партії „Третя сила”

УКРАЇНСЬКА  СТРІЛА

Вступ: Програма  як вираження Душі та Долі народу

Програми політичних партій  пишуться, як правило у стилі ділових документів. В них без особливих емоцій та й теоретико-методологічних заглиблень викладається позиція партії та її завдання. Виходить сухуватий перелік цілей по сферах суспільного життя. Може тому більшість партійних програм схожі  і людям непросто їх розрізнити і тим більше захопитись якоюсь їх  ідеєю чи суперзавданням. Часто такого  там просто немає.

Набагато цікавіше і перспективніше спробувати вибудувати партійну програму на  основі оригінальної ідеологічної концепції, яка органічно поєднує історико-логічний та філософсько-психологічний підходи  до обґрунтування політичних цілей та завдань партії.

Партійна програма тільки тоді буде  некон'юнктурною. перспективною і привабливою, коли вдасться  стисло осмислити глибинну  долю народу, його історичний шлях, базову структуру його світогляду і ментальності і тільки на цій основі вже формулювати програмні завдання.

Програма та ідеологія повинні лягти на душу і тільки тоді вони  зможуть викликати позитивний резонанс у людей, їх внутрішню згоду, їх бажання поділяти та підтримувати і програмні цілі і політичні дії партії, реалізувати їх на практиці. А конкретні шляхи реалізації основних програмних  засад будуть виписані у системі робочих програм,  теми яких пропонуються після кожного програмного положення.

Звідси  базове завдання: Розробити загальнонаціональну програму розвитку „Лідерська Україна" з системою конкретних робочих програм і пропагувати її, добиваючись практичного втілення.

Передмова: Українська Душа й Українська Стріла

Наша програмно-ідеологічна концепція побудована на спробі визначити той  світоглядно-психологічний  інваріант духу народу, який ми позначаємо як Українська Душа. Щоб відчути у собі Українську Душу,  не обов'язково бути етнічним українцем. Треба лише відчувати свою кровну спорідненість з цією землею та народом ,  його  історією та культурою, звичаями та ментальністю, відчути свою життєву укоріненість в Україну, як це відчули багато неукраїнців по крові, які стали українцями по духу і внесли свій внесок  у розвиток  нашої батьківщини.

Українська Душа пройшла  складний  духовно-історичний шлях. Почавши формуватись  у давньослов'янські часи, вона виразно оформилась в епоху Київської Русі, яскраво проявилась у період Козаччини, вистояла  у чорні роки Руїни, пережила всі щасливі та трагічні сторінки своєї історичної Долі і постає у наш час  молодою політичною нацією  з величезним, до кінця не усвідомленим і далеко не використаним потенціалом духу, думки та дії.

Українська Душа є глибинним архетипом українського  багатонаціонального народу, поєднанням  його колективного свідомого та  підсвідомого,  базисом, який  визначає в основних рисах  світоглядну специфіку свідомості та діяльності укорінених в Україну людей. Саме тому політика  партії та держави має відповідати сутності Української Душі і тільки у такому випадку буде нею органічно і без внутрішнього спротиву сприйнята.

Філософською основою пропонованої програми є фундаментальне буттєве відношення „Людина і Світ", яке має головними підвалинами Бога, Природу, Соціум. Людина ж виступає як триєдність цих начал. Проблема людського буття у світі є наскрізною в історії  пізнання і глибоко розроблена, в тому числі і українською філософсько-психологічною думкою.

Ми спираємось на ці інтелектуальні здобутки.

Духовно-історичний шлях  Української Душі образно бачиться як траєкторія уявної Української Стріли, яка ще у сиву давнину була запущена у майбутнє нашими далекими предками і досі летить крізь час, незважаючи на чисельні спроби перервати цей захоплюючий політ.

Оскільки сила - це величина векторна, то суперзавданням „Третьої сили"  є  спроба політичними та ідейно-теоретичними засобами поставити перед собою та суспільством сміливу амбітну мету  - значно посилити політ Української Стріли,, дати могутній поштовх розвитку на якісно новій основі Української душі, реалізувати споконвічну Українську Мрію про земний рай на рідній землі.

Особливого значення ми надаємо принципу троїчності. Його методологічною основою є діалектичний закон єдності та боротьби протилежностей, що пронизує всю структуру буття і проявляється у будь-якому процесі, визначаючи принцип  його здійснення.  Його божественним прообразом є свята Трійця як триєдина іпостась   Бога.  У ПОЛІТИЦІ ПЕРШОЮ СИЛОЮ Є ВЛАДА, ДРУГОЮ СИЛОЮ - ОПОЗИЦІЯ,  А ТРЕТЯ СИЛА ПРИЗВАНА ПРИМИРИТИ ЦІ КРАЙНОЩІ, ВЗЯТИ ВІД КОЖНОЇ З НИХ КРАЩЕ І НА НАСТУПНОМУ, БІЛЬШ  ВИСОКОМУ РІВНІ  ЦЕ СИНТЕТИЧНО ЗАСВОЄНЕ КРАЩЕ  ПРОПОНУВАТИ ЯК ПРИНЦИП КОНСТРУКТИВНОЇ ІНІЦІАТИВИ ТА ЗДОРОВОГО КОМПРОМІСУ ДЛЯ РОЗВ"ЯЗАННЯ СКЛАДНИХ, АБО ТУПИКОВИХ ПРОБЛЕМ В ІНТЕРЕСАХ НАРОДУ ТА ДЕРЖАВИ. Саме  тому й причисляємо себе до Третьої сили, тому й заклали цей принип у структуру Програми. В ній 3 глави по 3 розділи в кожній главі, а кожен розділ має в свою чергу  по  3 частини.

Глава 1.  Україна, якою вона була.  Міф України.

Уявляючи Україну минулого потрібно уникнути двох крайнощів:

Перші у тому, щоб намалювати бажану та нафантазовану ідилію ідеальної країни. Другі у тому,  щоб не відмахнутись від тих дуже розрізнених  історичних свідчень, що чудом дійшли до наших часів як від несуттєвих часткових  дрібниць. Третій синтезуючий шлях у тому, щоб не втратити тих крупинок свідоцтв про минуле, які дозволять під кутом зору певної концепції реконструювати цілісність картини минулого  на основі  окремих фрагментів та вмонтувати  цю цілісність в загальний контекст.

Ностальгія за Україною, якою вона колись була чи може тільки поставала в уяві та спогадах , - характерна риса української творчості, інтелектуальної та художньої     , яка часто набувала рис міфотворчості.

Мальовнича хатка над чистою водою у кипінні вишневого цвіту, невтомна праця на клаптику родючої землі, дружний мурашник великої родини, життя по вірі і  правді  - ось та сентиментальна картина, яка завжди переповнювала українське серце щемливою любов'ю до  рідної Батьківщини, ось той образ „Золотого віку" України, який зберігали в душі та прагнули відтворити в реальності всі українські патріоти у всіх визвольних  та політичних битвах за час польоту Української Стріли..

В історії неможливо найти той момент переходу, коли древні народності ставали сучасними націями. Ці процеси йшли віками.

Що спільного між римлянами  Цезаря і сучасними італійцями, між  воїнами  Перикла  та  нинішніми греками? Але і греки і італійці, як і інші сучасні народи,  цю спільність вбачають і власну історію мислять безперервною, а тих легендарних предків вважають своїми предтечами.

А які саме племена і народності і з якого часу українці можуть вважати своїми предками? Про це можна сперечатися, але давньослов"янські корені Української Душа є безсумнівними.  І вона зародилась  у своїй первинній визначеності саме тоді, коли наші язичницькі предки у важкій праці та боротьбі освоювали навколишній світ - сприйманням, переживанням, осмисленням, діями. Звичайно, це був лише  першоескіз Української Душі, її праформа. Але знати своє походження нам потрібно.

Звідси перше програмне положення: зміцнювати історичну пам'ять народу і особливо молоді  як  основу зрячого  осмисленого  патріотизму. Розробити  історико-пізнавальну програму  „Шляхами історії України" і добиватись її втілення.

Розділ 1. ІСТОРІЯ

Історію можна трактувати по різному - як ланцюгове сплетіння випадкових подій, арену змагань різних держав та народів, а можна й принципово по-іншому - як сповнений внутрішнього смислу рух  до мети.

Ми  сприймаємо  внутрішній смисл нашої  вітчизняної історії як віковічне прагнення Української Душі до Волі.

Звідси друге програмне положення: Українську національну ідею можна і потрібно  вивести  не з якихось  абстрактних  умовисновків, а тільки з української історії, вичленяючи глибинний сенс вікових прагнень  народу.

Розробити програму „Національній ідеї - історичне обґрунтування"

Частина 1. Воля

Волелюбність наших предків була їх визначальною рисою, Періоди  нетривалого здобуття незалежност і - хоч якоїсь і хоч на трохи  - були  коротким часом  розквіту Української Душі,  становлення державності, духовності,  міжнародного статусу та  авторитету.

Тому незалежність є визначальною цінністю нашого народу. Сьогодні вона хоч і офіційна, але багато у чому формальна,  часткова, незріла.

Звідси третє програмне положення: добиватися повної, незворотньої  незалежності України як фундаментальної державної та духовної опори.

Зміцнювати комплексну систему національної безпеки та оборони країни,

модернізувати  Збройні Сили  та силові структури держави за кращими світовими зразками та у відповідності з оборонною політикою країни, яку також потрібно осучаснити  і зробити більш ефективною.

Розробити програму „Системна незалежність України та національна безпека" .

Частина 2. Неволя

Величезні періоди неволі  в нашій історії були  по суті спробами - часто вкрай жорстокими і безжальними - деформувати, переформатувати Українську Душу, асимілювати її в іншому мовно-культурному  середовищі, перетворити у манкурта-безбатченка, забрати Пам"ять та Віру, а, якщо це не вдавалось, то і знищити як етнос.  99% свого історичного часу Українська Душа жила у неволі під чиїмось гнітом. Звідти глибоко вкорінене в Українській Душі сприйняття влади як чужої, насильницької сили, ставлення до якої коливалось від недовіри до ненависті. Влада, відчуваючи це, ще більше посилювала тиск та переслідування,  з тупою послідовністю роблячи ставку на грубу силу і нічому не навчаючись, коли терпіла крах.

Але Українська Душа виявилась надзвичайно живучою. Як захисні реакції  на насильство вироблялись у неї такі риси як терплячість, обережність, хитрість, вміння маскувати свої думки та настрої, здатність, нагнувши голову, переждати чергову хвилю примусу,  навали та нищення.

При цьому  відбувався природній відбір людського „матеріалу" - у слабких душах ліпились такі принизливі риси як  пристосуванство, лакейство, запроданство, а у сильних душах  формувались героїзм, мужність, відвага, вміння пожертвувати собою заради Віри, Справи, Товариства та рідної землі.

Звідси четверте програмне положення: викорінювати неволю у будь-яких формах та різновидах - політичну, економічну, духовну, інформаційну  особливо   ж ідейно-світоглядну та психологічну. Пропагувати героїку у всіх формах, включаючи героїзм думки, позиції, подвижницької праці і  героїчний психотип як  суспільний ідеал громадянина України

Розробити програму „Ні - поневоленню Української Душі! Так -героїзму!"

Частина 3. Свобода

Віками виборюючи Волю крізь Неволю, Українська Душа на сучасному етапі стала перед необхідністю усвідомити, що однієї Волі замало, щоб потужно і ефективно реалізувати власний потенціал. Адже Воля - це, передусім,  апофеоз  нескореності, в ній домінують порив, суб"єктивність, чисте воління, навіть розгул душевно-тілесних стихій.

Тому для подальшого якісного стрибка у розвитку Українська Душа має здійснити перехід від Волі до Свободи як вищої форми духовно-психологічної та діяльністно-поведінкової самореалізації. Оволодівши стихією Волі, Українська душа на основі Розуму і Права, усвідомлюючи і добровільно приймаючи об'єктивну необхідність, діє у відповідності з нею, але у напрямку своєї Мети використовуючи  могутню мотиваційну силу бажань та прагнень.

Звідси п'яте програмне положення: Використовуючи енергетику Волі  свідомо і потужно рухатись до Мети  -  державно-суспільної самореалізації  і свободи виходу на провідні ролі у Європі та світі. Розробити  програму  „Через Розум і Право від Волі до Свободи".

Розділ 2. СВІТОГЛЯД

Світоглядні уявлення Української Душі  формувались з незапам'ятних часів у повсякденних контактах древніх слов'ян з природними  і надприродними силами через світовідчуття, світосприймання, світопереживання та світоусвідомлення. Етапи світоглядного становлення Української душі  завершалися конституюванням її базових духовно-психологічних характеристик, які глибинно визначають  сьогоднішнє світосприйняття мільйонів наших співвітчизників.

Звідси шосте програмне положення: Щоб не бути черговим  ідеологічним  насильством над розумом та душами  мільйонів,  будь-які  ідейно-політичні настанови для народу - програми, доктрини, плани концепції тощо -  повинні співвідноситись з  світоглядними,  ментальними  особливостями  суспільної свідомості та масової психології українського народу, його верств та груп і самі базуватись на певних світоглядних засадах.

Розробити програму „Світоглядно-психологічне обґрунтування політичних документів програмового характеру".

Частина 1. Міфопоетична синкретика

За часів древніх слов'ян, коли у них домінувала емоційно-почуттєва сфера, безпосередні світовідчуття сприймалися та переживалися  ними як достовірні відомості про навколишній світ, з якого наші давні предки ще не вміли себе виділяти, мислячи нерозчленовано, синкретично.

Міфопоетичний світогляд тієї Української Душі був населений духами, потойбічними силами, причому історично так склалось, що в українському світогляді нечиста сила завжди була слабшою за силу чисту, вищу. На відміну від могутнього та зловісного європейського сатани  український чорт завжди зображався  жалюгідним і суєтним дрібним шкідником, над яким потішалися і якого ніскільки не боялися. Українська душа сприймала світ різноманітних домових, водяних, русалок, мавок  як щось домашнє, своє, вміла з ними ладити, уживатися - як потім уживалася з будь-якою політичною „нечистою силою", насправді не боячись її і при найменшій нагоді висміюючи.

Саме той міфопоетичний світогляд заклав  домінуючі основи українського , психічного складу - ліричного, м'якого, лагідного, пісенного, гумористичного. Такий склад був і є не що інше, як психологічний прояв Добра. Зло Українській Душі  неприродне, неприємне, вона його відкидає з огидою, в тому числі і у політиці, і у „чорному піарі" тощо.

Звідси сьоме програмне положення: В Українській душі найбільший відгук знаходить політика Добра, політика позитиву. Необхідно ставити  заслон будь-яким проявам політики негативу, політики Зла, від кого б вона не виходила, як такої, що руйнує світоглядні основи та психічний склад українців шкодить їх моральному здоров'ю.

Розробити програму  художньо-естетичного виховання та пропаганди культурних цінностей  „Відродити  та захистити живу душу народу".

Частина 2.  Раціональна природнонауковість

З історичним розвитком на наших теренах освіти та науки Українська Душа почала засвоювати раціональні знання та виробляти природнонаукове мислення. Нелегко це давалось  емоційно-чуттєвим українцям, але поступово раціональність настільки вдало вкорінилась в структуру Української душі, що  у публікаціях та відгуках  різних мандрівників  та зарубіжних  гостей  з давніх давен відзначали високий рівень освіченості та розумові якості наших далеких предків. Науковий стиль мислення не зробив українців прагматиками, але збалансував притаманну їм емоційність.

Вимоги глобального інформаційного суспільства до знань та інтелекту людини посилюються у геометричній прогресії і ми повинні активно готувати молодь до успішної діяльності у наукоємних та інтелектуалізованих сферах  суспільного виробництва. Інтелектуальна конкурентоздатність стає визначальним фактором професійного успіху. Один креативщик  здатен вирішити проблему чи запропонувати інтелектуально-творчий продукт, який не в змозі  породити цілі колективи наукових закладів.

Тому потрібна орієнтація освітньо-виховних програм на розвиток творчого мислення, інтелектуальної нестандартності, здатності генерувати оригінальні ідеї, уміння подивитись на звичне з незвичного ракурсу.

Звідси восьме програмне положення: Враховуючи вимоги часу, добиватись  різкого збільшення державної та суспільної уваги до проблем освіти та науки, акцентувати увагу на  тих науково-технологічних  сферах, які зможуть забезпечити проривний розвиток України згідно світових стандартів. Розвивати сукупний інтелект нації, роблячи акцент на розвиток креативності та нестандартності,  рішуче виступати проти антиінтелектуалізму у будь-яких формах, протидіяти стратегіям цілеспрямованого оглуплення та деградації народу.

Розробити програму системного розумового прориву суспільства „Інтелектуальний стрибок".

Частина 3.  Універсальна синтетичність

Ратуючи за  розумовий прорив , необхідно враховувати, що форсована розробка  інтелектуальних  стратегій, засвоєння колосального обсягу інформації,  продиктована науково-технічним  прогресом чітка орієнтація на раціональність має органічно поєднуватись  з природно притаманним Українській Душі  художньо-естетичним та етичним вихованням і  розвитком. Потрібно осмислити історичні спроби формування гармонійного розвитку людини від епохи античності чи Ренесансу до радянської моделі всебічно розвиненої особистості. Особливу увагу приділити осмисленню сучасної моделі гуманізму як  принципу та засобу формування і протидії антигуманним тенденціям світової цивілізації.

Звідси дев'яте програмне положення: Україна має поставити перед собою  величне завдання формування універсальної особистості, в структурі якої Істина, Добро і Краса будуть взаємодоповнювати одне одного .

Розробити програму „Особистості - універсальний розвиток!"

Розділ 3. ДУША

Власне Українська душа  як концентрований  психоповедінковий архетип формувався не тільки   у відносинах з природою та іншими людьми, але і у стосунках з вищою абсолютною субстанцією - спочатку з богами, а після прийняття християнства -  з  єдиним Богом. Виходячи з того, що Господь є вище Благо, підкреслимо, що цього Блага потребує саме Душа, тому вона невпинно прагне вибудувати свої відношення з Богом тим самим підсвідомо  бажаючи отримати це Благо для свого душевного спокою.

Звідси десяте програмне положення: Без Божого благословіння  ніякий успіх неможливий, в тому числі і успіх проекту „Лідерська Україна".

Закликаючи на Україну Божу благодать,  Українській Душі потрібно зважати на те, що без власних зусиль успіху не добитись, але ці зусилля повинні бути угодні Богові, здійснюватися у повній відповідності із заповідями Господніми у відповідності з вищими моральними цінностями..

Розробити  пізнавально-виховну програму „Шлях до Бога".

Частина 1. Бог над Душею

Історично перший етап відносин Української Душі з  вищими силами  характеризувався тим, що божа сила була немов би над людиною -  нависаючи над нею як фатум, рок, щось грізно-таємниче та невідворотне у своїй незрозумілій  людям волі. Цю вищу всемогутню силу можна було спробувати умилостивити, приносячи їй спочатку жертви,  а згодом і молитви, але впустити в душу боязно - як боязно впустити в кімнату кульову блискавку. Між Душею та Богом була відстань ієрархічного підкорення, ці дві субстанції були обособленими, існували кожна окремо - і нижча субстанції (Душа)  існувала під Богом,  але обособлено,  не допускаючи думки про те, що вища субстанція - Бог - є не якоюсь чужою скеровуючою інстанцією, і  між ними можлива  принципово інша система стосунків. Але до цього потрібно було дозріти довгим шляхом становлення.

Звідси  одинадцяте програмне положення: потрібно викорінити рабську покірність долі  та силам, що стоять над людиною - земним та небесним,  подолати зневір'я у власні сили, свою спроможність змінити щось на краще.

Розробити програму духовно-психологічної реабілітації „Піднятись з колін".

Частина 2. Душа без Бога

В процесі історичного становлення атеїстичні погляди, хоча і поодинокі,  сусідствували з віруваннями та Вірою. Але то був вільний вибір людини, чия індивідуальна душа - скептична, або спустошена - не могла, чи не хотіла вірувати. А радянський період приніс Українській Душі  небачене  випробування Віри. Протягом семи десятиліть Україну (як і інші радянські республіки)  світоглядно ламали, прагнучи викорінити її природну  релігійність. Та викорінити глибоко укорінене не вдалося. Перетерпівши епоху масованого нищення  Віри у Бога, відторгнувши насильницьки нав'язану першою силою (владою радянського зразка) „віру" у земних політичних ідолів, Українська душа оновилася,  Бог  оберіг  її у собі і вона зберегла у собі Бога.

Семидесятилітній період примусового атеїстичного кастрирування  у поєднанні з ідейно-моральним крахом  компартійної системи керівництва породив масові настрої  невір'я та безвір'я,  апатії, втрати цінностей та смислів,  втечу від дійсності у сурогатні  форми забуття - алкоголізм, наркоманію, розбещеність. Все це дозволила заповзти у Душу силам Зла, отруїти її негативізмом та аморалізмом, серйозно пошкодити морально-психологічне здоров'я народу. Але ж сама природа Української Душі налаштована на Добро, тому все це сприймалось нею як щось чуже їй, неприродне, що вона активно відторгала від себе..

Звідси дванадцяте програмне положення: Розвиток раціонального мислення, інтелекту нації не повинен бути однобоким, бо це призведе до „засушування" Душі,  до таких душевних  недуг як скептицизм та нігілізм, душевна скупість та глухота.. Ніякий суперінтелект не компенсує втрату Віри як фундаментальної опори людського буття у світі.

Розробити програму„Ні - моральній спустошеності!"

Частина 3.  Бог у Душі

Людина повинна бути вільною у своєму світоглядному, у тому числі і релігійному, виборі.  Хтось обирає атеїзм - стихійно, або свідомо - хтось змалечку природно вірує, хтось будує свої стосунки з Богом  у зрілому віці і усвідомлено. У кожного  своя дорога - і від Бога, і  до Бога. Нехай її долають, як розуміють і знають. Але кожен з нас як особистість є відповідальним перед собою за результат цього світоглядного вибору. Якщо Душа без Бога, мов пуста кімната, то хто в ній є вищою силою, абсолютом, непересічним моральним авторитетом? Якщо Душа з Богом, то хто Він в ній - повелитель, господар, чи зручний „ відпускальник гріхів"?

Але якщо людина  вірує, що Бог є вище Благо, абсолютне втілення Добра та Милосердя, то єдино правильним принципом стосунків буде постійна присутність Бога у Душі, його всюдисуща розлитість в ній, коли Душа  є формою Бога в людині, а Бог є Абсолютною Душею універсуму.

Звідси тринадцяте програмне положення: ХХІ століття об'єктивно потребує  від України такого духовного розвитку та морального виховання особистості,  які дозволять органічно поєднати Розум та Віру у структурі Української Душі і явити світові зразок вирішення цієї споконвічної проблеми.

Розробити програму „Через Розум та Віру до  гармонії Духу".

Резюме: Історичне прагнення Української Душі до Волі  крізь Неволю сформувало  світоглядно-психічний склад та національний характер Української Душі, допомогло  їй   універсально освоїти світ, відчути Бога і цим створити передумови  для перетворення себе у свідомого суб"єкта подальшого соціально-історичного розвитку на принципах Свободи.

Глава  2.  Україна, якою вона є.

РеальністьУкраїни

Аналізуючи реалії сьогодення,  потрібно уникнути двох крайнощів: перші крайнощі  у тому, що  нинішній стан  країни деякими політиками оцінюється як суцільно негативний. Другі у тому, що нинішній стан справ прикрашується.

Третій  синтезуючий шлях у тому, щоб об'єктивно проаналізувати наявне і показати перспективні паростки розвитку.

Звідси чотирнадцяте програмне завдання: формувати науково-об'єктивне і  політично-незаангажоване суспільствознавче дослідження  сьогоднішньої України.

Розробити програму „Наукові основи комплексного  суспільствознавства сучасної України".

Розділ 1.  ДЕРЖАВА

Становлення державності України  волею історії затягнулося на довгі віки. Важко найти у світі країну такого територіального та демографічного масштабу, яка практично ніколи не мала довготривалої і сталої державності. Коли ми амбітно плануємо позмагатися  у чомусь на рівних, наприклад,  з європейськими країнами, то завжди маємо пам'ятати, що у розвитку державності відстаємо від більшості з них на десятиліття а то і століття.

Звідси п'ятнадцяте програмне положення: розвивати максимально  доцільними форсованими темпами у стислі терміни нашу державність, обираючи одразу критерієм розвитку кращі світові стандарти.

Розробити програму „Зміцненню державності України - світові стандарти".

Частина 1. Держава неприродна і слабка

Сучасна державність України виникла  фактично неприродним шляхом. Її породили не тільки і не стільки  внутрішній  плин державотворчих процесів, який у підсумку конституює державу як підсумок визвольної боротьби, а  передусім розпад наддержави, частиною якої була Україна. Всі державні інституції незалежної України стали функціонувати як уламок розломаного цілого, по законах, правилах і канонах того цілого, яке створювало колишню  наддержаву „під себе". Але уламок, ставши окремим, тим самим зовсім не набуває ознак самостійної і несуперечливої цілісності. Він ще довго залишається слабким і має виражені ознаки залежності від колишнього цілого.

Розірвавши в один момент систему відносин з колишнім московським Центром, Україна й досі не може остаточно звільнитись від ряду життєво важливих залежностей від нинішньої Росії. Енергетика, ринок товарів, послуг та робочої сили, невизначеність кордонів і багато  інших проблем  продовжують стан неприродної слабкості нашої держави .

Звідси шістнадцяте програмне положення: Обережно, щоб не викликати конфлікту, але послідовно оптимізувати стосунки  з іншими країнами, передусім з Росією, наполегливо, хоча і акуратно зменшувати, а потім і ліквідовувати всі види залежності від  інших держав.

Розробити програму „Ліквідація залежностей України".

Частина 2. Держава ненародна і несправедлива

Початок 90-х років минулого століття породив оптимістичні розмови про те, що Україна має найкращі з усіх колишніх радянських республік стартові можливості для швидкого прогресу. Але 13-річне бездарне  управління державою командами Кравчука і особливо Кучми розтринькало майже всі шанси України на успіх.

Антинародна економічна політика,  нечуване пограбування народу через знецінення заощаджень і трасти, грабіжницька „прихватизація", роздування чиновницького апарату, глухого до нужд народу,  знищення середнього класу,  зупинка тисяч підприємств, зростання безробіття і як наслідок вимушена багатомільйонна трудова еміграція або за кордон, або на вітчизняні лотки та базари - ось неприглядна картина результатів панування бюрократично-олігархічного режиму Кравчука-Кучми, який став дійсно антинародною першою силою і зазнав повного морально-політичного краху на президентських виборах 2004 року.

Звідси сімнадцяте програмне положення: подолати розрив держави  і народу, поновлюючи всі види справедливості - історичну, політичну, фінансово-економічну, адміністративно-правову, соціальну, духовно-культурну.

Розробити програму „Подолати відчуження держави від людей".

Частина 3. Держава природна і народна

Сьогодні, коли колишня друга сила (опозиція) здобула на президентських перегонах 2004 року перемогу і сама тепер стала першою силою, тобто владою, у країни  об'єктивно може з'явитися  шанс на побудову справжньої української держави. Україна отримала  ймовірну можливість стати  принципово іншою державою, але чи стане ця можливість дійсністю - залежить і від влади і від суспільства.

Пройшло всього 2 місяці керівництва нової правлячої команди, а вже деякі ситуації та  окремі перші кроки влади викликають  у суспільства питання. Це стосується передусім неприкритих владних амбіцій  і  як наслідок глухих проявів міжособистісних конфліктів певних членів команди, що прийшла до влади, не завжди обґрунтованої кадрової  політики,  невиправдані зволікання зі складенням депутатських повноважень та відділенням бізнесу від влади тощо.         Існує потенційна небезпека, що перебування у владі накладе свій відбиток на вчорашніх опозиціонерів і вони можуть не втримати високу планку своїх задекларованих принципів, обіцянок та лозунгів.

Звідси вісімнадцяте програмне положення: не сподіваючись, що хтось це зробить за нас,  боротися за побудову народної та природної держави, яка  у своїх намірах та діях буде виходити виключно із національних інтересів, давати принципову оцінку  будь яким  заявам, позиціям чи діям і першої і другої сили, які перешкоджатимуть побудові такої держави.

Розробити програму „Побудові народної держави - громадсько-політичний контроль!"

Розділ 2. НАРОД

Словосполучення „український народ" і досі викликає у частини наших громадян питання та незгоду. Чи включаються у це поняття тільки етнічні українці, чи всі громадяни  нашої країни? Чи можна представникам інших національностей, живучи в Україні суб'єктивно вважати себе часткою свого народу, який населяє іншу державу? У нас є певні політики та політичні сили, які грають на цьому питанні, спекулюючи настроями деяких  національних груп  та регіонів України, що призвело на минулих президентських виборах до загострення сепаратистських  намірів  і закликів.

Звідси дев'ятнадцяте програмне положення:  роз'яснювати історичний та національний зміст поняття „український народ", боротися проти будь-яких проявів сепаратизму та загроз цілісності держави.

Розробити програму „Українському народу - міжнаціональну злагоду".

Частина 1. Несформована нація. Населення

Будь-якій чужій для України  і по суті окупаційній владі було вигідно тримати жителів України у стані  та психологічному статусі простого населення, якому байдужою була і мова і культура і  трагічна історія українського народу, і яке цікавилось передусім матеріально-побутовими умовами життя. Цілеспрямовано відбиваючи інтерес до національного, переключаючи його на матеріальне та „інтернаціональне", антиукраїнська влада свідомо формувала у жителів України психологію постояльця, який розглядав Україну ледь не як готель, де йому судилося проживати і якому цей готель був глибоко байдужим в усьому, окрім умов проживання.

Звідси  двадцяте програмне положення: роз'яснювати населенню  України колишню антиукраїнську політику в національному питанні,  пробуджувати у молоді інтерес до українського, підтримувати все і всіх, хто роблять українське  цікавим, популярним та модним. Андрій Шевченко, брати Кличко, Руслана, Яна Клочкова  та їм подібні успішні українці  зробили для популяризації України та  бренду українського набагато  більше, ніж  декотрі   наші партії та політики.

Розробити програму „Українське - значить престижне!"

Частина 2. Розколота нація. Розбрат.

Будь-яка  нація історично формується  не тільки на біологічних („єдність крові"), але і на духовно-психологічних („єдність ментальності") засадах. Для України поняття нації було завше гострим та болючим, оскільки  в умовах майже постійного нищення та відсутності державності всі націєтворчі процеси гальмувались, деформувались, оббріхувались панівною на той чи інший час першою силою, традиційно ворожою до українства.

Зусиллями наклепницької радянської пропаганди  поняття „нація", „національний" і т.п. викликали настороження, а слово „націоналіст" стало у сприйнятті  сотень тисяч, а то й мільйонів якимось клеймом, символом ледь не фашизму.

Розколюючи українську націю, сіючи розбрат, підкреслюючи відмінності „східняків" та „західняків", православних та католиків, церков московського та київського патріархатів антиукраїнські сили діяли за методом „розділяй та володарюй". Апофеозом  таких  свідомо-цинічних розкольницьких дій стали для прикладу стравлювання Правобережної та Лівобережної України часів гетьманства,  трагедія громадянської війни  1918-1920 років, коли „брат пішов на брата", і  минулорічні президентські вибори,  коли шкурний інтерес Кучми та його  бюрократично-олігархічного оточення поставив країну на межу гострого громадянського конфлікту. І  тільки величезними сукупними зусиллями зарубіжних та вітчизняних політиків, які у вирішальні дні та години відійшли від безкомпромісної конфронтації,  а стали  мислити  та  діяти у стилі Третьої сили, у стилі конструктивних ініціатив та пошуку компромісів вдалося зупинити кривавий сценарій розвитку подій.

Звідси  двадцять перше програмне положення: зміцнювати громадянський мир, знаходити  конкретні шляхи для поглиблення порозуміння між регіонами, конфессіями, політичними силами, владою та опозицією.

Розробити програму „Україна - разом у майбутнє!"

Частина 3. Політична нація і єдиний народ.Єдність

Коли кажуть „американець", то всі знають що ним може бути не тільки чистокровний потомок перших місісіпських плантаторів, а й мексиканець, китаєць, єврей чи навіть українець. І це для „нації емігрантів", як називають США, не дивина. Але  в епоху глобалізації та активних міграційних  переміщень  ці процеси пішли вже по цілому світу і французами сьогодні себе можуть називати етнічні алжирці, марокканці, румуни, вірмени  чи, скажімо, мадагаскарці. Серед таких  традиційно „чистокровних" націй як британці чи германці все більше африканців, турок, росіян, поляків, чи знову ж таки наших єдинокровців. І всі вони у складі своїх держав  називаються  та   й іменують  самі себе  без комплексів американцями, французами, німцями чи англійцями.

А от чомусь  багатьом  жителям України, які мають інше етнічне походження, важко назвати себе українцем. І громадянство вони мають українське і діти їх вже розмовляють українською, а вони все ще не можуть сприйняти і згодитись з тим, що „українець" - це не тільки етнічне, „кровне" визначення, а назва представника такої політичноЇ (не суто етнічної!) нації як українська.

Звідси двадцять друге програмне положення: виступаючи за розвиток національних культур різних національних меншин України, делікатно, не зачіпаючи національних почуттів,  пропагувати природність та доцільність становлення політичної нації українців, яка включатиме і всіх  наших громадян  неукраїнського походження, не нівелюючи, не відміняючи їх  уроджену національну приналежність. Посилювати процеси психонаціональної ідентифікації, ототожнення  себе з Україною як політичною Батьківщиною.

Розробити програму „Через політичну націю - до єдиного народу"

Розділ 3.  ЛЮДИНА

Людина у сучасній Україні несе на собі  відбиток суперечливості всіх процесів, які тут відбуваються останнім часом. Вона все ще часто відчуває себе не активним творцем історії, не її суб'єктом, а об'єктом,  яким крутять як хотять владні маніпулятори, а вона при цьому не стільки не може,  а навіть не хоче щось змінити у своєму положенні. Рабство виникає перш за все у душі, а вже потім стає соціальним станом. Але ж зникнути  рабство має  також передусім  у душі.

Звідси двадцять третє  програмне положення : боротися за перетворення людини в сьогоднішній Україні на свідомого активного громадянина, здатного  через легальні правові механізми захистити свої інтереси, реалізувати власну волю до покращення життя.

Розробити програму „Українській Душі - громадянську активність!"

Частина 1. Природність

Природність людини виступає у двох головних формах - довкілля та власна тілесність. Колись родюча, чиста і плодюча українська природа сьогодні вкрай загажена і понівечена. Хижацьке освоєння природних багатств, що практикувала  перша сила ( влада) радянського типу,  мало своїм апокаліптичним апофеозом Чорнобильську катастрофу, отруєння рік, ерозію земель, загазованість повітря у містах  і показало всю тупиковість та смертельну небезпеку для людства безвідповідальної промислової  активності, яка засмічує та  руйнує природу.

Порушена гармонія людини і природи  позначилась і на патологіях людської тілесності. Різкий скачок захворювань сердечно-судинноЇ, нервової та інших систем людини, стрімке розповсюдження неврозів  та СНІДу як  хвороб нерозумної  та розбещеної цивілізації -  це сувора розплата за  відхід сучасної людини від матері-Природи, розрив тієї духовно-психологічної та практично-дієвої пуповини, яка завжди пов'язувала Українську душу з Природою, синхронізувала їх ритми життєдіяльності. Коли людина жила за законами Природи, вона жила гармонійно, коли ж  гординя та апломб засліпили їй очі, вона  забула про свої природні корені, вступила у різкий дисонанс з природою Землі та своєю власною. Природа не прощає людині ігнорування своїх законів і мстить різким погіршенням природних умов її існування.

Звідси двадцять четверте програмне положення: добиватись повернення людини обличчям до Природи, раціоналізувати екологічну політику держави та оздоровчу активність людини, розвивати ресурсозберігаючі природо- та людиноохоронні технології.

Розробити програму „Повернись обличчям до Природи!"

Частина 2. Соціальність

Соціальність людини  проявляється у міжособистісних та міжгрупових контактах, з яких  через зміцнення  системи відношень виникають суспільні структури. Сьогоднішнє українське суспільство ще доволі інертне, в нього низька соціальна активність,  нерозвинена солідарність, слабкі процеси самоорганізації. Розвинуті західні суспільства якраз відрізняються  процесами активної самоорганізації населення у різноманітні спілки, асоціації, волонтерські рухи, клуби за інтересами, оздоровчо-розважальні центри, суспільні об'єднання, політичні партії  тощо. І це є формами локальної солідарності груп за частковими, або приватними інтересами, яка готує соціально-психологічний грунт для солідарності більшого масштабу, громадсько-політичної.

Низька соціальна активність  та солідарність сучасних українців має своє світоглядно-психологічне пояснення у відомому принципі Української Душі „Моя хата з краю, я нічого не знаю."  Сплеск „помаранчевої революції" показав, що потенціал солідарності у народу величезний, от тільки проявляється він  рідко, у крайні, екстремальні моменти історії. Але ж історія твориться і по буднях, а буденної, повсякденної солідарності  і традиції її проявляти у нас  явно недостатньо. Крім того, соціальна атомізація, роз'єднання  є наслідком з одного боку багатолітнього страху спілкування, породженого політичним терором минулого, а з іншого боку - зростаючою завантаженістю та хронічною втомою сучасної працюючої людини, яку вимотують транспорт, відстані, зростаючі вимоги на роботі, боязнь безробіття  та захворювання.

Звідси двадцять п'яте програмне положення: боротися за підвищення соціальної якості  сьогоднішнього життя, його збагачення, полегшення, підвищення соціальної та психологічної солідарності.

Розробити програму „Громадянському суспільству - солідарну активність людини!"

Частина 3.  Духовність

Духовний світ сучасного українця  доволі засмічений. Книжкові розкладки заполонили детективи та полегшені любовні романчики, газетні кіоски переповнені еротичними виданнями, бібліотечні фонди давно не поповнюються повноцінно. Основним каналом розваг нашого сучасника  є пасивне споглядання телеекрану, де на його бідну голову звалюється водоспад примітивізму та пошлятини, зубоскальства та безпардонної реклами, розгулу немотивованого еротизму навіть у денних передачах та рекламно-музичних роликах. І якщо сформована людина ще якось може протистояти цьому валу бездуховності, то  діти та молодь  є справжніми жертвами такого духовного кілерства.

Звідси  двадцять шосте програмне положення: Захистити морально-психічне здоров"я  підростаючого покоління, запровадити дієвий громадський  контроль над змістом  тієї теле- та пресової продукції, до якої є вільний доступ дітей та молоді.

Розробити програму „Захистимо духовність та мораль".

Резюме: Виборюючи народну державу, формуючи політичну націю український народ сьогодні  прагне єдності, хоча ще не в силах  солідарно протистояти беззаконню та злу, не може ефективно захистити ні природу, ні  суспільство, ні себе самого, ні свою душу, ні своїх близьких.

Глава 3. УКРАЇНА, ЯКОЮ ВОНА БУДЕ.

Проект України

Заглиблення у минуле України, аналіз її сьогодення  дає нам підставу стверджувати:  ми маємо уникнути двох крайнощів: перші з них у тому, що

Україна буде і надалі плентатися у хвості європейських народів, поволі проводячи якісь еволюційні зміни. Другі у тому, що на хвилі революційних очікувань Україна може авантюрно рвонути вперед, не розрахувавши ні сил, ні можливостей.

Третій шлях полягає у тому, щоб об'єктивно зважити  свої реальні можливості, звірити їх з мріями та цілями і спробувати усвідомлено зробити прорив у майбутнє на межі своїх можливостей.

Звідси  двадцять сьоме програмне положення: ініціювати розробку проекту „Лідерська Україна", у якому закласти амбітну, але обгрунтовану систему положень, які допоможуть  зробити проривні кроки  на принципово інший, вищий рівень розвитку та існування країни та людей.

Розробити програму  підготовки, розробки та створення проекту „Лідерська Україна".

Розділ 1.  Україна - мрія

Всі великі звершення починалися з мрії.  І хоча прагматики  скептично ставляться до мрій, вважаючи їх несерйозним фантазуванням, все ж можна констатувати: без мрії не буває плану,  а план потрібен, щоб цю мрію реалізувати.

Звідси двадцять восьме програмне положення: потрібно  створити сміливу, але реалістичну мрію про Україну, і керуватися нею як орієнтиром, як світлом далекого маяка у бурхливомку морі.

Розробити програму „Споконвічна мрія про Україну".

Частина 1. Образ уявного: цілі

Конкретизація мрії  вимагає визначитись з певними опорними структурними елементами того уявного, про яке мрієш. Вони допоможуть перейти від мрії до технології її реалізації. І першими  елементами будуть цілі. Для втілення образу уявної України необхідно досягти 3 головні цілі:

- Перша мета: Побудувати таку Україну, про яку мріяли, яку виборювали, віддаючи своє здоров'я і життя мільйони українських патріотів різних поколінь.

Друга мета: Побудувати таку Україну, яку б визнало і прийняло  світове співтовариство як рівну серед рівних за всіма стандартами розвинутої демократії,  цивілізації та культури.

Третя мета: Побудувати таку Україну, яка б у процесі історичної, державної та духовної самореалізації змогла б повністю розкрити свій потенціал як миротворчої та конструктивної  Третьої сили світу. Сили,  що здатна запропонувати зразки  примирення та єднання непримиренних протилежностей, які у своїх позиціях та взаємній боротьбі зайшли у глухий кут.

Звідси двадцять дев'яте програмне положення: сформулювати струнку взаємопов'язану систему опорних точок реалізації уявної мрії. Розробити програму „3 образи бажаної України".

Частина 2.  Образ наявного: ресурси

Щоб спробувати досягти уявне, потрібна точна інвентарізація наявного - що маємо для досягнення. І тут при всій важливості матерільно-технічних та фінансово-економічних ресурсів,  головним ресурсом  має стати психологічний. Із історії спорта вищий досягнень відомо, що шанс встановити рекорд передусім має не той, хто краще готовий фізично, а  той, хто краще готовий психологічно, у кого є впевненість у собі та перемозі, хто здатен діяти через „не можу".

Для досягнення обраних цілей бачиться необхідним перебудувати перш за все суспільну психологію, мислення нації, доцільно вибудувати таку послідовність пріоритетів.

Перший пріоритет: радикально підвищити рівень домагань України, навчити ставити перед собою та світовим співтовариством  сміливі амбітні цілі, проривні ідеї, конструктивні ініціативи глобального та регіонального масштабів, привчити народ до думки, що нам як країні під силу ставити завдання найвищої складності і успішно їх вирішувати,  зуміти ставити ці завдання на межі можливого та неможливого.

Другий пріоритет: Невпинною напруженою творчою працею всього народу нарощувати  сукупний рівень досягнень України, динаміка якого  відповідала б її  рівню домагань. Відставання рівня досягнень від рівня оголошених домагань породжує глибокі комплекси і може штовхнути країну на крайнощі якоїсь невмотивованої агресії, щоб все-таки  утвердити в очах співтовариства своє державне „ Я", довести світові   і самим собі свою  начебто спроможність. Державний невротизм ще більш небезпечний, ніж  індивідуальний.

Третій пріоритет: Подолати в собі психологію аутсайдера і сформувати психологію країни-лідера, якій до снаги повести за собою інші країни.

Звідси двадцять дев'яте програмне положення: перебудувати перш за все суспільну психологію, мислення нації, сформувати лідерські якості  країни-переможця.

Розробити програму „Країна-лідер: шляхи досягнень"

Частина 3.  Програмована мрія

Після визначення глобальних  цілей  та пріоритетів психологічної перебудови народу і країни як суб'єкта історичних дій доцільно приступити до більш детального програмування висхідної мрії.

Складність його у тому, щоб емоційно забарвлені уявлення перевести у операціональні поняття, поєднати їх у певну логічну послідовність, визначивши конкретні дії, їх послідовність, ресурси, терміни і т.д. і т.п.

Звідси  тридцяте програмне положення: ініціювати пропрацювання комплексної взаємозв'язки  всіх пунктів, шляхів, методів  втілення  замисленого.

Розробити програму „Реалізація мрії".

Розділ 2.  Україна - дія

Реальність кожної програми перевіряється у процесі її реалізації. Тому основний акцент ми робимо на практичних аспектах, на  втіленні задуманого.

Українська Душа за своєю природою дуже працелюбна, але у її структурі  уживаються „зворотні" сторони  таких ментальних якостей як споглядальність, ліричність, розважливість тощо. От інколи і лінується наш співвітчизник, і проявляє непунктуальність, неорганізованість, не вміє вчасно  довести справу до кінця, попередньо її продумати, розпланувати.

Але амбітні плани потребують напруженої роботи і тут уже не до споглядальності. Потрібно зробити все, щоб потенціал дієвості України стрімко зростав. Необхідно посилено формувати трудову психологію та трудову етику, здоровий прагматизм, мотивацію на досягнення, на напружене заробляння грошей. Враховуючи, що особистість у діяльності не тільки проявляється,  але і формується, перенести центр ваги практичної педагогіки на трудову активність людини, особливо молодої.

Щодо нашого проекту „Лідерська Україна", то його виконання вбачається у послідовній реалізації задуму по етапах.

Звідси тридцять перше програмне положення: розставити цілі партії у часовій послідовності на 2 програми, кожна з яких базуватиметься на виконанні попередньої.

Розробити програму „Послідовність програмних завдань".

Частина 2. Програма-оптимум: увійти в Європу

Ми виступаємо за таких шлях до Європи, який би не став джерелом виникнення нових проблем, зокрема з сусідами та стратегічними партнерами, які ще не є членами Європейського Союзу. Оптимальним бачиться  таке входження, яке не протиставить нас іншим державам, тому синхронний шлях до Європи разом з іншими нашими сусідами, перш за все з Росією, хоча би  в основних  параметрах та етапах, був би в інтересах України. Крім того, шлях до Європи бачиться як процес впровадження в Україні кращих європейських стандартів у всіх сферах життя країни, хоча ми підкреслюємо, що ці стандарти мають вводитись не сліпо і насильницьки, а у відповідності з історичними традиціями, соціальними настроями та особливостями нашої ментальності.

Звідси тридцять друге програмне положення: відстоювати зрячий, зважений шлях до Європи, не форсувати подій, поки по кожному параметру  не буде досягнута внутрішня готовність України.

Розробити програму „Оптимальний шлях до Європи: стратегія  і тактика інтеграції".

Частина 3. Програма-максимум: стати центром в світі

Думка про меншовартість України так в'їлася у підсвідомість  багатьох наших співвітчизників, що легше умовити їх виконати найтяжчу роботу за невелику платню, ніж змусити повірити, що вони не гірші жителів розвинутих країн. А переконати їх у тому, що вони можуть стати  об'єктом заздрості і захоплення тих самих європейців як громадяни країни-лідера за багатьма показниками - майже неможливо. Але ми ставимо перед собою саме таку мету - не тільки позбутися проклятого психологічного ярма - комплексу меншовартості,  але і  сформувати в Українській Душі  тверде відчуття спокійної впевненості у собі, такий собі комплекс здорової переваги, лідерську психологію, яка навіть  срібну медаль і будь яке друге місце вважає поразкою.

Звичайно, ми далекі від того, щоб захворіти манією величі, тим більш смішною, що в сьогоднішній Україні ще немає  багатьох підстав для такого рівня досягнень. Але є перша підстава - бажання „Третьої сили" поставити перед суспільством  ось таку найвищу мету. А мета, як відомо, примушує вже шукати методи та шляхи її досягнення, примушує діяти на межі можливостей, часто через „не можу".

Крім того, треба точно розуміти - яким саме центром може стати у світі Україна. Ми адекватно розуміємо розстановку сил у світі і усвідомлюємо, що за фінансово-економічними, технологічними та рядом інших показників ми ще довго будемо наздоганяти світ.

А ось навчитись самим і запропонувати світу моделі гармонійного виховання та освіти, міжнаціональної та міжрасової злагоди, компромісного вирішення суспільно-важливих та політично-гострих питань,  експортувати у світ зразки духовності, моральності, міжособистісних та родинно-шлюбних відносин, технологію формування універсальної особистості, яка стане в тій,  майбутній Україні дійсно вищою суспільною цінністю - це Україні до снаги.

Звідси тридцять третє програмне положення: Визначити  пріоритети  та сфери досягнення Україною лідерських позицій у світі і зосередити на цих проривних напрямках основну суспільну енергію.

Розробити програму „Шлях до світових вершин".

Розділ 3.  Україна - надія

Надія - могутній морально-психологічний стимулятор нашої життєдіяльності.

У цьому почутті зосереджується найпотаємніша та найжагучіша людська потреба  у тому, що життя повернеться на краще, що світло у кінці тунеля обов'язково має з'явитись, що все омріяне збудеться.

Звідси тридцять четверте програмне положення: ми зобов'язані дати людям надію, більше того, справою честі вважаємо виправдати надії інших. Партія, яка не може дати людям  обґрунтовану надію, не має морального права йти до людей, бо вийти до них їй ні з чим, скільки б техніко-технологічних пунктів не було б в її програмних документах. Пам'ятаючи  гіркі слова Лесі Українки „Без надії сподіваюсь", розробити програму „Сподіваюсь з надією".

Частина 1.  Надія народу

Вся історія відносин  Української Душі з першою силою - владою - була переважно історією марних сподівань. Влада на українських теренах практично завжди була байдужою чи навіть ворожою до людей, їх потреб і прагнень. І неможливо собі навіть уявити, скільки надій зотліло в людських серцях, не отримавши жодного шансу на здійснення.

Звідси тридцять п'яте програмне положення: боротись за те, щоб українська держава почала, нарешті, виправдовувати надії людей, причому  не час від часу - наприклад, перед черговими  виборами, а повно і систематично.

Розробити  програму „Виправдати народні надії".

Частина 2.  Надія світу

На сьогодні склалася така ситуація, що світ або мовчить про Україну, або  дуже однобоко говорить про нас. Якщо її і згадують у закордонних ЗМІ, то темами переважно є, до прикладу,  Чорнобиль, корупція, отруєння провідного кандидата у Президенти, вбивство Гонгадзе та інших жертв режиму Кучми, дивні самовбивства його наближених посадовців тощо.

На що ж таке в Україні може при цьому надіятись світ? І чи здогадується  він, що  на Україну можна буде навіть надіятись?

Прямо скажемо: не знає і не здогадується. Але це обов'язково здійсниться, потрібно лише, щоб сама Україна поставила це собі за мету.

Це може бути за умов, що в Україні будуть постійно і ефективно знаходити розумне і суспільно корисне вирішення тих проблем, які є і ще будуть все більш складними проблемами більшості країн світу. Саме за таких умов погляди  все більшої кількості країн все частіше будуть звертатися до України і ми знову ж таки будемо експортувати найдорожчий у світі товар - зразки та схеми оптимального вирішення болючих загальносвітових проблем.

Звідси тридцять шосте програмне положення: боротися за оптимальне розв'язання проблем, спільних для  більшості  країн світу, уміти це пропагувати і пропонувати світові.

Розробити програму „Стати надією світу".

Частина 3.  Надія Бога

Наші прихильники атеїстичного спрямування, можливо,  здивуються, чому в партійній програмі так багато говориться про Бога і затривожаться - чи не якась ми прихована секта? Ні, ми не секта, більше того, багато з нас у свій час отримали атеїстичне виховання. Але як жити на світі з думкою, що нічого вищого, ніж земна реальність не існує, і зі смертю для особистості закінчується все? Тому ми виходимо з безумовної віри у існування вищої сили, а вже як її називати, чи розуміти, це вже інша справа. Ми вважаємо, що це є Бог як абсолютна сила світобудови.

Колись на київських кручах апостол Андрій Первозваний прорік, що на горах цих засяє Благодать Божа. Вірячи у пророцтво першого проповідника  християнства, впевнені, що Благодать Господня сьогодні  простерта над Україною  і сильна  як ніколи. Прагнучи виправдати надію власного народу, а потім і неусвідомлену ще світом  його надію на Україну, наша багатостраждальна країна  отримає повне моральне право спочатку стати, а потім потихеньку з Божою поміччю  постаратися виправдати Надію Бога. Адже Господь завжди відрізняв саме тих, хто страждали, перенесли поневіряння і муки. А всього цього в історії України було з надлишком і вона  - ми у цьому переконані - заслужила стати Господньою надією.

Вся справа  в тому, щоб бути гідною і виправдати Господні сподівання, реалізувати з усією можливою повнотою Заповіді Бога.

Звідси тридцять сьоме програмне положення: боротися за те, щоб суспільство все більше усвідомлювало, що цьому є вища духовно-історична місія України, сокровенний сенс усього  подальшого  Українського Шляху.

Розробити програму „Українськиї шлях - надія Бога".

Післямова: Українська Стріла - в апогей !

Українська Душа  символічною Стрілою долає простір і час історичного буття,  в залежності від історичної ситуації і власних можливостей то вимушено гальмуючи, то прискорюючи свій  лет. Ця  Стріла ні для кого не є провозвісником  агресії чи носієм смерті, бо Українська Душа за своєю духовною сутністю є миролюбною і Богообраною. Стріла ця мов символічна ракета несе Українську Душу у нові незвідані простори майбутнього, яке на очах перетворюється у сьогодення, і миттєво стає минулим, вируючи, мов вода за кормою.

Українська Душа змужніла, набула величезного досвіду досягнень і втрат,  значною мірою освоїла Світ у його найважливіших іпостасях Бога, Природи і Соціуму  і готується до потужного проривного прискорення свого подальшого лету.

Звідси  тридцять восьме програмне положення: Сміливо висуваючи перед Україною амбітну мету стати лідерською країною, ми докладемо всіх зусиль, щоб  Держава, Суспільство і Народ максимально посилили свій потенціал, перебудувати свою  суспільну та індивідуальну психіку, активізували мотивацію вищих досягнень, до межі можливого підвищили власний рівень домагань і всіх  сил доклали до різкого підвищення рівня досягнень - і тим самим спрямували Українську Стрілу в апогей, найвищу точку  свого історичного та духовного польоту.

Розробити програму „Траєкторію Української Стріли - у максимум!"

P.S. Запропонована Програма партії „Третя сила" будувалась як  органічний, нерозривний синтез ідейно-світоглядних та програмних засад за тим же принципом троїчності, або триєдності..  Кожне історичне узагальнення ставало логічною ланкою і формулювалось як  програме положення, під яке пропонувалась тема певної  робочої програми. Сукупність цих робочих програм і буде технологією досягнення програмних завдань, операціональним прописуванням послідовності дій та переліку взаємопов"язаних завдань. Ці робочі програми ще потрібно створювати, залучаючи до цього колективний інтелект, хоча суть кожної робочої програми -  у її темі.

Головне, щоб за технологіями конкретних дій у конкретних сферах та галузях життя ми не втратили вищий сенс нашого буття у світі і зуміли з честю його втілити у власну життєтворчість, сповідуючи  вічні  цінності.