Голова партії | Керівний склад | Ціль та завдання партії | Програмні положення | Лідерська Україна | Рейтинги  
 Звернення Кременчуцької міської ради до всіх політичних сил міста Кременчука

детальніше>>>

 ЯКІ ДЕПУТАТИ ПОТРІБНІ УКРАЇНІ?

детальніше>>>

 Готуються фальсифікації виборів?

детальніше>>>

Найближча прес-конференція


Найближчих консультацій нема
Пошук Знайти | Розширений пошук
 19:06 Вiвторок 16 жовтня 2007 
Новини
Головні новини
Вибори 2006
Аналітика
Інтерв'ю
Коментарі
Люди серед людей
Політика
Регіони
У cвіті
Економіка та фінанси
Суспільство
Виробництво
Культура та наука
Архів по датах
Підписка
Про партію
Що таке «ТРЕТЯ СИЛА»?
Документи партії
Заяви та виступи
Новини партійного життя
Молодіжна організація
ЗМІ
Фотоальбом
Проекти
ЛІДЕРСЬКА УКРАЇНА
ПОЛІТРЕФОРМА 2006
ГУМОР-2006
Рейтинги та соцопитування
Проекти
КОНКУРС ДЛЯ ЗМІ

В українськiй полiтицi останнього десятилiття декiлька разiв робились спроби позицiонувати себе в контекстi «третьої сили», або «третього шляху». Об'єктивнiсть вимагає тут згадати, до прикладу, iмена В. Пустовойтенка чи Є. Марчука. Цi (та деякi iншi) полiтики, їх команди у рiзних аспектах пробували пов'язати свою полiтичну дiяльнiсть з цими категорiями, але щоразу це закiнчувалось тихим вiдходом вiд теми. Дехто бiльшою мiрою, дехто меншою пробував популяризувати iдею «третьої сили», але повнiстю її так i не освоїли, не розкрили у всьому багатствi її полiтико-iдеологiчного потенцiалу

Причина, думаю, у тому, що цю iдею полiтикам пропонували iдеологи та полiттехнологи, але кожен з полiтикiв був включений в такi системи полiтичних зобов'язань, якi були далекi вiд принципiв та позицiй «Третьої сили». Тому полiтична реальнiсть рано чи пiзно втрачала спроби багатьох ототожнити себе з «третьою силою».

Для того щоб ця iдея зажила активним життям i втiлилась у конкретний полiтичний проект, потрiбен був незаангажований полiтик, безпартiйний, що не мав нi полiтичних, нi фiнансових кабальних зобов'язань нi перед ким, у кого були б розв'язанi руки та здатнiсть сприйняти цю iдею, оцiнити її креативнiсть та перспективнiсть, спроможнiсть зiбрати ефективну полiтичну команду та почати разом з нею реалiзацiю цього перспективного полiтичного проекту.

I такий полiтик знайшовся.

Це був молодий народний депутат України Василь Гаврилюк. Як депутат-мажоритарник, вперше обраний до Верховної Ради у 2002 роцi, вiн був налаштований виправдати довiр'я виборцiв, реалiзувати свою передвиборчу програму, багато зусиль витрачав на допомогу своєму виборчому округу, у чому досяг значних успiхiв. Але у парламентi вiн постiйно зiштовхувався з тим, що багато депутатiв не тiльки нiчого не робили для конкретних виборчих округiв та тисяч виборцiв, а навпаки, всю свою енергiю присвячували суто полiтичнiй боротьбi, а то й вiдвертому полiтиканству.

Молодий депутат iз здивуванням спостерiгав все те, до чого звикли досвiдченi депутати, але що вражало «свiжий погляд» — пiдкилимнi iнтриги, мiжфракцiйну вiйну, цинiчнi полiтичнi угоди, свiдоме «рубання» хороших законопроектiв, якщо вони не вписувались у полiтичний розклад сил, масове «кнопкодавство», коли депутати голосували не за переконанням, а по командi злiва чи справа.

Сама практика парламентського та полiтичного життя України 2003—2004 рокiв, вкрай перенасичена жорсткою боротьбою непримиренних полiтичних сил, об'єктивно пiдштовхувала його до думки — така «вiйна» довго тривати не може, повинен бути якийсь вихiд. Найголовнiше, молодий депутат постiйно був свiдком того неприродного становища, коли об'єктивно кориснi країнi законопроекти вiдкидалися частиною парламенту тiльки тому, що їх автори належали до «ворожого» табору.

Скiльки таких потрiбних проектiв не стали законами, наскiльки загальмувався поступ країни вперед — i то тiльки тому, що полiтичнi «протилежностi» боролися, як-то кажуть, насмерть, а на наступний, компромiсний i бiльш високий виток розвитку вийти не могли, а то й свiдомо не хотiли.

Може така «загибель законопроектiв» вiдбувалася частково й тому, що у суспiльствi та у парламентi не було розвиненої «третьої сили», яка допомогла б обом протилежностям вiднайти прийнятний компромiс, причому не гнилий, а здоровий, спрямований на конструктивний вихiд iз ситуацiї деструктивного безнадiйного протистояння.

I саме на тлi цих безперервних сутичок влади та опозицiї у березнi 2004 року парламентська газета «Голос України» публiкує за пiдписом В. Гаврилюка статтю «Українi потрiбна «Третя сила». На той час В. Гаврилюк входив до складу депутатської групи «Народовладдя», яка об'єднувала переважно депутатiв-мажоритарникiв. Бачачи, що керiвництво групи з весни 2004 року вiдверто взяло курс на виконання команд Кучми у депутатськiй роботi, i неухильного слiдування курсом прокучмiвської депутатської бiльшостi, Василь Гаврилюк спочатку пробував щось змiнити, пропонував групi займати зважену самостiйну позицiю, а згодом, не добившись тут взаєморозумiння, заявив про вихiд з цiєї групи. Той вихiд зiграв роль своєрiдного камiнчика, який, покотившись, викликав у парламентських «горах» своєрiдну лавину. Услiд за Гаврилюком групу «Народовладдя» почали покидати й iншi i вона розпалась. За цими першими «дисидентами» пропрезидентську бiльшiсть поступово почали покидати й ряд iнших депутатiв. Як висловлювався вiдомий полiтик — «процес пiшов».

Тому й не дивно, що невдовзi перестала iснувати i сама пропрезидентська бiльшiсть як вагомий полiтичний фактор — їй не вистачало саме цих «штикiв». «Повстанцi» полишили на руїнах прокучмівської бiльшостi тих колег, якi, стиха чортихаючись, все ж-таки поки що слухняно голосували за наказами з Банкової i заздрили тим, хто смiливо пiдняв свiй голос проти спроб полiтичного поневолення народних депутатiв. Що ж, услiд за Висоцьким можемо повторити: «Настоящих буйних мало, вот и нету вожаков». Але саме життя знаходить таких людей i робить їх спочатку думаючими, самостiйними, непокiрними, а потiм i вожаками.

Гаврилюк був саме з тих, хто з весни 2004 року постiйно i голосно з парламентської трибуни протестували проти спроб перетворити народних депутатiв на простих «кнопкодавiв», протягнути шкiдливi для країни та народу законопроекти. Воюючи проти грубого тиску на народних депутатiв, а також проти ряду антинародних законопроектiв, вiн пропагував пiдходи та точку зору «Третьої сили» щодо актуальних полiтичних проблем. Разом з колегами В. Гаврилюк створив депутатську групу «Центр», яка відiграла цiкаву i важливу роль у парламентських боях 2004 року.

Депутатська група «Центр» певним чином виконувала у Верховнiй Радi роль фактично «третьої сили», але чим бiльше Гаврилюк пробував закрiпити за нею офiцiйну роль «третьої сили», пропонуючи навiть назвати депутатську групу вiдповiдно, i при цьому наштовхуючись на незгоду частини групи, тим бiльше ставало зрозуміло — потрiбна органiзацiя однодумцiв.

Тому влiтку трьома активними iнiцiаторами — В. Гаврилюком, В. Рибаченком та І. Найдою без будь-якої команди, без будь-якого таємно-олiгархiчного фiнансування, за власним переконанням — була створена громадська органiзацiя «Фундацiя конструктивних iнiцiатив «Третя сила», а наприкiнцi року — тими ж iнiцiаторами — i полiтична партiя «Третя сила».

Про це часто запитують — а хто стоїть за партiєю? Хто вас створив? Як спiвають в однiй пiснi — «Чьи вы, хлопцы, будете?» Причому люди настiльки звикли до правил полiтики кучмiвського перiоду, що, почувши вiдповiдь, недовiрливо хитають головами: «Як це нiхто? Не може бути. Зiзнайтесь, ви люди Литвина? Чи Зiнченка? Чи, може, Пiнчука з Ахметовим?» Що ж, i Литвин, i Зiнченко i ряд iнших полiтикiв за типом свого полiтичного мислення i поглядами близькi до пiдходiв «Третьої сили». Але партiю цю вони не створювали. Створили її, ще раз повторю i пiдкреслю, три особи, без адмiнресурсу, пiдкилимних полiтичних iгрищ та таємного грошового пiдкормлювання. А вже розбудовує i «розкручує» її бiльш чисельна команда, але не людей Литвина, Пiнчука, чи ще когось, а тих, кого пiдiбрали сам Гаврилюк i актив партiї.

Полiтична партiя «Третя сила» була офiцiйно зареєстрована Мiнюстом 28 січня 2005 року за номером 106 i провела свiй перший пiсля реєстрацiї з'їзд 12 березня 2005 року. Головою партiї обрано Першого заступника Голови Комiтету Верховної Ради України Василя Гаврилюка. З'їзд прийняв Програму партiї, гiмн, символiку — i партiя почала активно розбудовуватись у регiонах.

 


Контакти
Форум Онлайнові консультації Опитування
  • Питання на сьогодні
  • Архів
Відповіді на питання
  • Перегляд існуючих питань і відповідей
  • Задати питання
 
Використовувати матеріали tretya-sila.org.ua можна, лише пославшись (для інтернет-видань - зробивши гіперпосилання) на tretya-sila.org.ua. Будь-яке копіювання, публікація, передрук чи наступне поширення інформації, що містить посилання на "Інтерфакс-Україна" або на "Українські Новини" суворо забороняється.