Голова партії | Керівний склад | Ціль та завдання партії | Програмні положення | Лідерська Україна | Рейтинги  
 Звернення Кременчуцької міської ради до всіх політичних сил міста Кременчука

детальніше>>>

 ЯКІ ДЕПУТАТИ ПОТРІБНІ УКРАЇНІ?

детальніше>>>

 Готуються фальсифікації виборів?

детальніше>>>

Найближча прес-конференція


Найближчих консультацій нема
Пошук Знайти | Розширений пошук
 19:06 Вiвторок 16 жовтня 2007 
Новини
Головні новини
Вибори 2006
Аналітика
Інтерв'ю
Коментарі
Люди серед людей
Політика
Регіони
У cвіті
Економіка та фінанси
Суспільство
Виробництво
Культура та наука
Архів по датах
Підписка
Про партію
Що таке «ТРЕТЯ СИЛА»?
Документи партії
Заяви та виступи
Новини партійного життя
Молодіжна організація
ЗМІ
Фотоальбом
Проекти
ЛІДЕРСЬКА УКРАЇНА
ПОЛІТРЕФОРМА 2006
ГУМОР-2006
Рейтинги та соцопитування
Проекти
КОНКУРС ДЛЯ ЗМІ

Концепція загальнонаціонального проекту „Лідерська Україна” 
Партії Третя Сила

 

        Передмова

Боротьба за незалежну українську державу  тривала століттями і закарбувалася в  національній пам’яті, як  сповнена страждань, болю і жертв дорога до свободи.  Лише в кінці минулого століття справдилася віковічна мрія українського народу. Перед новою європейською країною з величезним промисловим та аграрним, науковим та культурним потенціалом, великою територією і майже унікальним геополітичним положенням відкрилися сприятливі перспективи подальшого розвитку.

Але, незважаючи на   перетворення в політиці і економіці, Україна не тільки не  просунулась вперед, а, навпаки, з багатьох соціально-економічних показників відкотилася на десятиліття назад. Пагубними для країни  стали «шокова терапія» та приватизація — заходи, що принесли   пограбування трудящих у небачених досі масштабах.  Влада практично знехтувала  соціальними інтересами населення .

Отже, в нове тисячоліття Україна вступила зі зруйнованою економічною, науково-технічною і продовольчою базою, значно послабленою національною безпекою, суттєвим зниженням життєвого рівня громадян. Безпрецедентного для цивілізованих країн розміру набули криміналізація економіки і суспільного життя, безробіття, безправ’я простих громадян, порушення  демократії, елементарних прав і свобод людини.  Втрачаються народні традиції, вікові моральні і етичні цінності. Насилля і аморальність, беззаконня та жорстокість, неможливість одержати гідну винагороду за чесну працю, нечувана корупція, численні самогубства,  зростаюча смертність, наркоманія та алкоголізм – ось свідчення інтелектуальної, професійної і моральної деградації суспільства. За якийсь десяток років населення країни скоротилося на п’ять мільйонів чоловік.

Деформована суспільна свідомість руйнує українську громаду. В державному управлінні триває  протистояння різних політичних сил і окремих владних особистостей. Ринкові  перетворення не доведені до кінця або здійснені з неприпустимими помилками. Практично не розпочиналися так необхідні державі  реформи: судова, адміністративна, територіальна, бюджетна, військова та інші. А ті зміни, що відбулися, були здійснені в корисливих  цілях нечисленних груп, в основному, кримінально-олігархічних, які злочинно присвоїли результати самовідданої праці багатьох поколінь. Сталося небачене  розорення народу,  людей розколото на надбагату меншість та злиденну  більшість. Поглиблюється відчуження між співвітчизниками, ростуть апатія, духовна спустошеність. Губляться не лише Душа і Совість, але й Розум…

Сьогодні  вся система суспільного життя, фактично,  спрямована на самознищення.    Організація життя — дуже далека від очікуваної. Стан сьогоднішнього українського   суспільства — це стан постійної жорстокої, непримиренної боротьби між  владою і опозицією. Триває “війна всіх проти всіх”, протистояння ідеологічне, політичне. Ознака часу — різке неприйняття чужої думки.   Багато в чому не здійснилися надії  Майдану. Розвіялося наївно-утопічне уявлення людей про нову владу; результати її діяльності не відповідають сподіванням. Не вдалося подолати страхи мільйонів  українців перед майбутнім. В країні спостерігається економічний спад, погіршився її інвестиційний клімат. Як наслідок, бідні в Україні стають ще біднішими, а багаті й не збираються ділитися з ними, як те обіцяли «помаранчові» вожді. В українському суспільстві лише загострюються суперечності; наростають протиріччя між ідейно-політичними напрямками, між групами, що склалися за  національними, ментальними, мовними, культурними, релігійними та іншими ознаками. Вкрай низькою залишається політична культура  влади,  політичних об’єднань та   значної частини населення. Надзвичайно послаблені авторитет і роль влади; вона залишається багато в чому кримінально-олігархічною. Цьому сприяють численні конфлікти всередині влади, між владою та бізнесом, між центром та місцевими «елітами». Найважливіші, доленосні питання сьогодення і майбутнього України вирішуються невеличкою купкою державних службовців, бюрократів та олігархів без врахування думки широкого загалу. А між тим, громада занепокоєна зростанням авторитарних  тенденцій, використанням адміністративного ресурсу в суспільному житті. Широкі можливості, що відкриває перед нами нинішня історична доба  —   доба переходу до якісно нової, ще не знаної України, — ці можливості поки що не використані.  

 Партія Третя Сила проголошує відмову  від провінціалізму у політичній культурі і орієнтується на прорив  України до провідних позицій у світі.Необхідні новизна мислення, дійовість, довгострокові стратегічні  програми, що грунтуються на об’єднуючій ідеї. Виникла гостра потреба у формулюванні та осмисленні образу майбутнього, у створенні стратегічного, консолідуючого плану розвитку країни, у розробці тактики та інструментів, необхідних для втілення його в життя. Нарешті, конче  треба сформулювати та конкретизувати національну ідею. Все це має згуртувати, примирити і організувати наше суспільство.

Партія дає відповіді на  назрілі питання,   пропонуючи суспільству  конструктивну ідеологію, яка відповідає життєвим реаліям, нові підходи до соціально-економічних питань, до   проблем внутрішньої і зовнішньої політики. Ця ідеологія враховує інтереси жителів заходу і сходу, півночі і півдня, всіх громадських організацій і партій, які справді працюють в ім’я України і українського народу. Третя Сила пропонує і відстоює такі основоположні поняття, як демократія, свобода, правова держава, громадянське суспільство та ринкова економіка. Діяльність Партії скеровано на найвищий результат, який приведе до зльоту України і за розвитком економіки, науки та культури, і за рівнем життя народу, і за місцем серед країн світу. Ідеологія Партії Третя Сила  претендує на статус провідної ідеології в Україні. 

Партія Третя Сила  не орієнтується на жодну політичну силу чи особу, якими б ті не здавалися великими чи впливовими.   Єдиним, визначальним   маяком для Партії є благо усього українського народу. Саме його інтереси Партія виражає і відстоює. Заради  цього Третя Сила закликає всі політичні сили, всіх людей доброї волі об’єднатися і докласти   зусиль для досягнення головної мети – добробуту і щастя рідної країни, кожного її громадянина. 

 Партія Третя Сила є  політичним чинником, який здатен стабілізувати та врівноважити  соціальну ситуацію у державі.  Вона готова  взяти морально-політичну відповідальність за долю України.

           

  

І. Просування Партії в суспільстві (концепція програми “З Партією Третя Сила  — разом у майбутнє!”

 

Визначаючи соціальну базу Партії, на перше місце ми ставимо не майнові, а соціально-психологічні якості людини:  внутрішню незалежність, схильність до творчості, ініціативність, здатність до нестандартних рішень. Це — риси особистості, яка “сама себе зробила” або ж має наміри   зробити.    Такі особистості становлять основу так званого середнього класу, до якого себе, умовно кажучи, може відносити вагома частина  населення України. Головний критерій,  прийнятий сьогодні у світі для визначення середнього класу,  — це духовні якості людей, цінності і правила, котрі для них стоять   вище матеріального достатку.   Ми   надаємо перевагу розумінню середнього класу,    як місцю самоідентифікації людини.   Тому і включаємо до нього включаємо не тільки  представників    дрібного та середнього підприємництва, а й широкі верстви масових  професій (освітян, медиків, працівників культури),   наукову та творчу інтелігенцію,   коло  спеціалістів, пов’язаних із сучасними інформаційними технологіями.  

         Сучасний середній клас, озброєний передовою технологією та знаннями, є авангардом постіндустріального  суспільства. Він —  мобільний, але сприяє соціальній стабілізації; він є зв’язуючою ланкою  між великим бізнесом і найбіднішими верствами населення. Середній клас не може жити одним днем.  Сьогодні  ця частина суспільства  бореться за своє життя.  Вона має викорінювати в собі неволю у будь-яких різновидах — політичну, економічну, духовну   і, особливо, світоглядну та  інформаційну. Цей клас розвиває героїзм думки, береться до  подвижницької праці, прагне до формування активного психотипу, як суспільного ідеалу громадянина. Поєднання консерватизму і революційності, характерне для середнього класу,   має отримати своє логічне завершення якраз в нових якісних змінах  українського суспільства. Представники цієї верстви, на яких спирається Партія Третя Сила,  ставлять перед собою ідеальні цілі і застосовують практичні методи їх досягнення; вони здатні запропонувати суспільству нові стандарти і повести його за собою. Цей клас має прийти до влади.

Кожна людина, яка визнає Програму Партії Третя Сила, може  претендувати на знаходження у її  рядах, але членами Партії можуть бути лише гідні люди: авторитетні, шановні,  принципові, здатні вирішувати складні завдання. Партія відкидає такі правила політичної поведінки, як інтриганство, протизаконність, домінування особисто-корпоративних інтересів. Членам Партії мають бути притаманні висока самоповага і повага до  інших, об’єктивна виваженість в рішеннях і добровільна відповідальність за прийняті рішення. Їх стиль життя —  солідарність вільних особистостей, життя без фальші, казенщини, кумовства та інших  "приваб", які панують у сучасних   партійних структурах.   Це — люди, для яких визначальним є внесок  в загальнопартійну і загальнонародну справу Третьої Сили.

         Партія прагне  відшукати лідерів своєї справи. В центрі й на місцях формується партійний актив, спроможний ефективно діяти в складних умовах становлення і подальшого розвитку Партії, як впливової політичної сили.

Партія Третя Сила не орієнтується на представників відомої всім грошовитої “еліти”. Вона мінлива, розбещена, цинічна; на чільному місці у неї —  корисливі інтереси, далекі від корінних життєвих цінностей  більшості людей.

З метою формування Партії Третя Сила, як  консолідованого і мобільного фактора розвитку суспільства, її кадровий потенціал  має відповідати вимогам партійного будівництва  в сучасних політичних умовах.

         Партійні осередки, місцеві та регіональні партійні органи діють не тільки від виборів до виборів, а й готують спеціалістів для   роботи у виборчих кампаніях, формують кадровий потенціал партії, здатний увійти до органів державної влади і місцевого самоврядування.

Основним принципом   діяльності  Партії Третя Сила в інформаційному просторі є свобода вираження поглядів, свобода інформації та право її отримання. Це — суть концепції демократичного суспільства, його фундаментальна підвалина.   Відстоюючи свободу слова та право рівного доступу громадян до інформації, Партія закликає при цьому  поважати честь та гідність особи,  боротися з розповсюдженням недостовірних відомостей.

         Протягом всієї   діяльності Партії її актив:

- здійснює  конструктивну співпрацю з  політичними силами, які стоять на близьких ідеологічних позиціях:

- залучає до співпраці аналітиків, створює власну аналітичну службу і  з допомогою новітніх соціальних  технологій досліджує  соціально-політичний простір України;

- з метою вирішення назрілих проблем суспільства здійснює пошук  “точок росту”, ресурсного потенціалу, прогнозує можливі наслідки реформаторських дій;

-  розгортає співпрацю з засобами  масової інформації, створює власні джерела інформації, інформаційну систему, залучаючи до роботи кращі професійні сили;

-  співпрацюючи з науковим потенціалом країни,   розробляє конкретні національні програми розвитку, сформульовані на основі   виявлених  інтересів народу, залучає до  обговорення цих програм представників як ідеологічно близьких політичних течій, так і протилежних політичних напрямків; добивається внесення своїх проектів до програм уряду, реалізує їх через членів Партії, доносить до населення;

 - створює громадські приймальні, які надають консультації, правову допомогу, разом з громадським активом проводять акції Добра і Милосердя, спрямовані на підтримку незахищених верств населення.

 

 

ІІ. Стратегічні  проблеми   українського суспільства, на вирішення яких спрямовує свою діяльність Партія Третя Сила

 

Метою партії є створення громадянського суспільства, як сукупності самостійних, незалежних від держави інститутів і відносин, заснованих на свободі особистості, політичному плюралізмі та демократичному правопорядку.

В громадянському суспільстві виділяємо такі ключові елементи, як людина, родина, народ, держава, на які і спрямовуватиме свою діяльність Партія.

Найвищими соціальними цінностями є людина, її розвиток та самореалізація. Права та свободи особи визначають зміст діяльності держави.

     

Українська родина (концепція програми “Українська родина — основа духовного і фізичного здоров’я народу”)

Основну роль у суспільcтві, у стабільності держави, вирішенні найактуальніших соціальних та політичних проблем, збереженні духовного потенціалу, генофонду, української ментальності відіграє родина. 

Сьогодні   криза охопила не лише економіку. Дедалі чіткіше проявляється криза сім’ї. Родина втрачає  можливість виконувати свої традиційні функції: організацію побуту, народження та виховання дітей, відтворення населення і робочої сили. Збільшується число однодітних, бездітних сімей та одинаків. Гострими є проблеми відкладання шлюбів, зростання кількості розлучень, зростання питомої ваги неповних сімей,  розшарування родин за достатком. “Елітарна” група молодих сімей, у яких вистачає коштів “на все”,  надто невелика. 

Проглядається прямий зв’язок  між матеріальним становищем населення і демографічними показниками народжуваності. З кожною новонародженою дитиною ризик зубожіння родини подвоюється. Бідні верстви населення  поповнюються головним чином за рахунок  сімей з трьома і більше дітьми, з немічними утриманцями, а також матерів-одиначок.    Скорочення народжуваності,  зростання смертності, погіршення харчування,  висока вартість медичного обслуговування належать до  головних причин помітного зменшення чисельності населення України, його старіння. 

         Всебічна турбота про матеріальне і духовне зміцнення української родини є     одним із напрямків боротьби з бідністю, досягнення   соціальної справедливості в суспільстві.

         Чоловік в українській  родині  є головним годувальником  і захисником. Українець — трудівник, романтик.  Йому притаманне прагнення до  самоосвіти, хоробрість і патріотизм, — хоча і не завжди наш співвітчизник піднімається до мислення державного масштабу. Сучасний українець обтяжений вкрай    важкими    соціальними і економічними проблемами. 

 Партійною справою має стати формування умов для розвитку  особистості, яка  чесною працею  творить власний успіх, примножує добробут родини і допомагає тим, хто поряд з нею. Прийшов час попрощатися з "маленьким" українцем, з почуттям меншовартості; перестати вважати себе жертвою обставин та історії.

  Авторитетом і мудрістю в родині є жінка. Жінки становлять більшу частину  населення України, мають високий освітній рівень. Але їх потенціал реалізується недостатньо і в більшості випадків не виходить за межі дому. Жіноче обличчя  має в Україні  безробіття. 

 Історія України має  безліч    прикладів, коли жінка посідала чільне місце в управлінні  державою, формуванні світогляду  і духовності  народу, була берегинею генофонду української нації.

Партія ставить перед собою завдання повернути жінці  належне їй місце в суспільстві і державі. Вона має відігравати роль, яка б відповідала загальноцивілізаційним тенденціям.

З освітою і вихованням дітей пов’язане майбутнє родини і суспільства.  Мета партії — забезпечити всебічний і гармонійний розвиток дітей, виховувати   їх  на основі культу чесної і наполегливої праці, як основи особистого добробуту і процвітання країни; поставити заслін    духовній розбещеності і духовному зубожінню.

 Партія Третя Сила вважає за необхідне:

- державне   фінансування, лікування, надання пільг і послуг малозабезпеченим громадянам і сім’ям з дітьми; залучення для цього коштів місцевого бюджету, неурядових доброчинних організацій, підприємств малого і середнього бізнесу;

- безперечне виконання    законів та державних довгострокових програм, спрямованих на  поліпшення становища жінок, сім’ї, на охорону материнства і дитинства, на планування сім’ї; 

- забезпечення дітей  високоякісними, повноцінними продуктами харчування,   доступними   непродовольчими товарами дитячого асортименту;

- здійснення ефективної політики державної підтримки молоді і молодої сім’ї; широке впровадження довгострокового пільгового кредитування, особливо у житловому будівництві;

- здійснення гендерної політики, як невід’ємної частини державної діяльності; створення суспільних умов для раціонального поєднання професійної зайнятості жінок, їх громадської діяльності з материнством та виконанням сімейних обов’язків; 

- збереження системи дошкільних  закладів, дитячих і підліткових осередків культури,  фізкультурно-спортивних та інших клубів,

- надання сім’ї з кількома дітьми через систему високої трудової мотивації можливості  утримувати себе самостійно;

 - орієнтування держави і суспільства    на   виховання  людини з високими моральними принципами, сформованими на базовій системі цінностей;

- забезпечення всебічного і гармонійного розвитку дитини, розкриття її творчого потенціалу;  

- подолання   утриманських настроїв у молоді,  орієнтацію молодих сімей на працю, підняття авторитету  і престижу останньої;

- формування у молоді імунітету до   негативних явищ — наркоманії та пияцтва, споживацтва, моральної розбещеності, правопорушень і злочинів, псевдорелігійних культів;

 - посилення патріотичного виховання, формування у молоді національної самосвідомості, активної громадянська позиції,   цікавості до   проблем суспільного життя;

-  здійснення ефективної соціальної роботи з молоддю,  спрямованої на створення умов для соціальній адаптації та самореалізації нового покоління.

 

Український  народ   сьогодні — терплячий, розгублений, роз’єднаний  історичними фобіями і побутовими стереотипами.

 Особливу увагу Партія Третя Сила приділяє тій загрозі, яка нависла над  соціально-політичною стабільністю українського суспільства. Недовгий досвід  незалежності України дає    приклади прагнення одних політиків обирати моделі розвитку і модернізації країни, сліпо копіюючи західну демократію, без врахування місцевих соціокультурних та політичних чинників, а інших — загальмувати експерименти перших і нав’язати скомпрометовані історією зразки. Відсутність у нових політичних сил   досвіду стратегічного планування та прогнозування наслідків запровадження певної моделі, протидія консервативної частини старої  “еліти” провокують соціальну дестабілізацію. В кінцевому підсумку, в Україні  до цього часу не сформульовано конкретну модель розвитку суспільства, не дано чіткої відповіді на запитання — куди ми йдемо і що будуємо?.. Соціальні структури  дезорієнтовані, розколоті і в масі своїй не готові до можливих трансформацій; не можуть  ефективно реагувати на них, а тим більше брати в них активну участь.

При спробах перетворень та реформ не враховується пристрасне  ставлення українців до своїх ідей, своєї культури та її представників. Українською землею породжений антеїзм українця. Без землі батьків, рідного батьківського порогу він втрачає свою силу і сутність буття. І хоча нові правителі присягаються у  відданості українським традиціям і ідеалам, — вони часто не враховують  спокійний характер українського народу, його неагаресивність, прихильність до саморозвитку, певне самозаглиблення. Сама ж нова „еліта” України,  центральні і регіональні клани,  кримінально-олігархічні групи, які володіють найбільшою часткою майна і грошей, — політично та економічно нестабільна, неспроможна виробити загальноприйнятні норми поведінки в економічному і політичному житті, знаходиться під значним впливом спадщини авторитарної політичної культури. Слабо ідентифікована з народом, “еліта”, по суті,  є купкою  „своїх”, „нових українців”, серед „чужих” співгромадян і являє собою об’єктивну небезпеку  для України. Тож у суспільстві спостерігається масова пасивність і апатія,  нетерпимість у стосунках, соціальний нігілізм, послаблення  моральних норм. Народ  перетворюють  на неструктуровану  масу. Розуміючи, що держава, влада живуть самі по собі, — народ теж живе сам по собі і навряд чи  захоче проявляти героїзм, захищаючи державу зі зброєю в руках або чесно сплачуючи податки.

Давно минула історія  і сьогоднішня реальність України підтверджують, що політична влада країни нерідко свідомо чи несвідомо провокує міжетнічну напругу та протистояння всередині самих етносів, ескалацію цих напружень до рівня відкритого конфлікту. При цьому забувається, що саме владний прошарок покликаний формувати об’єднуючу ідею.

Партія Третя Сила абсолютно не сприймає спроб трактування українського народу, як етнічно однорідної  спільноти громадян –„українців по крові”. Для Партії чужі гасла “моноетнічності”, якої практично немає, реалізація шкідливого принципу „Україна — для українців”, поділ української громади за принципом „ми — вони”, “місцеві — зайди”.

Партія Третя Сила проти:

- розділення народу України на  "своїх" та "чужих";

- комплексів "ображеної нації" та "травмованого народу";

- колоніально-жертовного синдрому;

- навіювання почуття неприязні і навіть ворожості до російської спадщини, до впливу російської мови і російської культури.

Україна  була не російською колонією, а  складовою частиною Російської імперії. Сучасні українці мають пишатися  внеском, який вони зробили в державницькі, економічні, військові, кадрові, наукові, культурні і історичні досягнення спільної держави. Це — один із факторів подальшого зміцнення, збагачення і розвитку  українсько-російських відносин.

Ставимо перед собою завдання позбутися комплексу меншовартості,  синдрому вторинності і периферійності,сформувати почуття впевненості у собі, лідерську психологію нації.

Партія виступає за:

- визнання всіх етнічних суб’єктів в межах України рівноправними учасниками націотворення;

- розуміння нації, як відкритої поліетнічної спільноти, що історично склалась на території України і  усвідомлює себе українським народом.     

           Третя Сила докладає зусиль для впровадження загальноприйнятної моделі історії стосунків етнічних українців з іншими народами і національними меншинами України.

Українське суспільство робить  тільки перші  кроки до   консолідації у етнополітичну спільноту  з високим рівнем  самоусвідомлення, — спільноту, що прагнення до створення власної національної держави. Тож, не будемо  зрікатися минулого, жити одним днем.  Маємо не ганьбитися, а поважати волю   предків.

 Партія виступає за  орієнтацію суспільства на широкий, справді лідерський масштаб  думок та дій. Будемо   формувати критичну масу сильних, працьовитих і здорових духом людей, з притаманним їм поєднанням ініціативності, надійності, творчого підходу та відповідальності. Але це завдання вимагає  нової, конкурентноздатної  у міжнародному плані української ідентичності.                Усі таланти, на які багатий наш народ, мають найповніше реалізуватися в Україні.

 

Українська держава (концепція  програми  “Український шлях до гармонії правової держави і  громадянського суспільства”)

Однією з базових ідей Партії Третя Сила є ідея становлення і розвитку української національної державності. Національна держава  є абсолютною цінністю, довкола якої йшла віковічна боротьба в нашому краї,   довкола якої розгортається будівництво нової, соборної і незалежної України. Стрижнем цього будівництва є концепція наступності різних форм державності, починаючи з  ранніх епох і до наших днів.  

Українське політичне мислення через особливості свого  шляху  має специфічні риси. Держава не розглядається ні як ідеальна спільнота, яка б могла гарантувати порятунок у “майбутньому житті”, ні як соціальна реальність, яка перегороджує шлях соціальному злу. Вона сприймається, як  над- чи позанародна корпорація, як безперечне зовнішнє зло, на противагу тим ідеалізованим об’єднанням, що колись існували — Київській Русі, Запорозькій Січі та ін.

Пора зрозуміти, що держава  є інструментом реалізації  національних інтересів, а державне чиновництво — це лише менеджери, найняті народом для управління державою.

Партія ініціюватиме об’єднання державних та місцевих органів влади, усіх суспільних сил   для подолання системної соціально-економічної кризи, яка проявилася  в деградації економіки, у зростаючій   злочинності,    низькому життєвому рівні більшості, масовому безробітті, люмпенізації, високій соціальній напрузі, розвалі культури та освіти, у корумпованості і безвідповідальності державного апарату. Дамокловим мечем висить над країною постійна загроза енергетичної кризи.

Альтернативою   руйнації України, а також бездумного наслідування нею західних економічних зразків Партія    вважає   власне позиціювання, створення  самобутньої цивілізації без втрати національної ідентичності.

   Будь-які спроби поділу, подрібнення  суспільства  шкодять державі, зменшують її  потенціал. Партія є противником федералізму та  сепаратизму, як запорук  розпаду територіальної цілісності, практично — самознищення країни. 

Рівень стабільності міжетнічних відносин багато в чому визначається  регіональним фактором.   Міжетнічні конфлікти, породжені прагненням певних меншин реалізувати право на самовизначення у формі незалежного державного утворення,  можуть стати привести до небезпечних конфліктів.

 Біженці, переселенці, мігранти стали одним з елементів українського суспільства. Це є ознакою нашої демократичності, — проте, великий приплив мігрантів в Україну, істотне збільшення в ній чисельності деяких етнічних спільнот у певних територіальних межах спричиняють до соціальної напруженості, загрожують розколом єдиної країни на етнічному ґрунті.

 Особливої уваги вимагають активізація політичних сил, які виступають під гаслами сепаратизму та автономії; загострення релігійних суперечностей між різними конфесіями, роблений характер “мовного питання”, нерівномірність процесів політичного розвитку різних територій.    Культурно-психологічні особливості етнонаціональних груп, їх традиції та звичаї, своєрідна “етнічна” конкуренція не повинні переростати   в “етнічний антагонізм”. Партія Третя Сила  формуватиме толерантні стосунки між   етносами завдяки виваженій  системі політичних заходів.

 В сучасних умовах помітно зростає роль регіональних «еліт» в розв’язанні та посиленні міжетнічних протиріч. Враховуючи значну криміналізацію та клановість  заможних груп населення, їх вплив на владні структури і пряму участь в  управлінні регіонами, те, наскільки рясно «еліти» представлені у вищих органах влади, — не можна нехтувати  їх потенційно негативною роллю   в етнонаціональних процесах. Існує також можливість  “бунтів” багатих регіонів проти бідних, різкого соціального розшарування населення, формування великих депресивних зон та, навпаки, острівців гіперекономічної активності. 

Третя Сила всіляко протидіятиме    політиканам, колополітичним та бізнесовим колам і особам у  використанні     держави   для досягнення  власних корисливих цілей та потреб,   буде свято берегти і захищати фундаментальні, життєво важливі  інтереси України.

  Партія вважає своїм завданням формування державних традицій і  державницького мислення народу, створення такої структури держави, що була б пластичною та відкритою для креативних рішень.

  Необхідні пошуки нового формату державного існування, який  включав би децентралізацію влади, вдосконалення соціальної ролі держави.

Пріоритетним у сфері державного будівництва є зміцнення суверенності української держави. Виходячи з цього, визначаємо такі найважливіші завдання:

- підвищення рівня ефективності влади;

- забезпечення реального суверенітету і міжнародної конкурентноздатності української держави;

 - посилення владної відповідальності, як запоруки подолання політичної кризи;

- зміцнення  влади рад і розширення їх повноважень, як органів народовладдя;

- узгодження стратегічних  цілей і пріоритетів розвитку держави та регіонів, забезпечення стабільності та прогнозованості відносин між центральними і місцевими органами виконавчої влади, чіткого розмежування функцій між центральними, регіональними і місцевими органами влади щодо питань бюджету, власності тощо.

           Приватні інтереси,  що не суперечать  національним, мають ретельно враховуватися державою в її внутрішній і зовнішній політиці.

         Державу розглядаємо, як надкласову силу, що діє в інтересах всього суспільства. Прагнучи підтримувати слушні державницькі ініціативи, Партія буде добиватись оптимального співвідношення ідеалів правової держави і громадянського суспільства, повного забезпечення прав громадян у стосунках з органами державної влади .

  Ми маємо за мету побудову сильного, дійсно демократичного суспільства, бо влада є завжди спокусою до зловживання нею.

Через аналіз помилок минулого ми прагнемо до зменшення напруження  в суспільстві, до заспобігання   радикалізму.

Визнаючи право народу на кардинальні дії у боротьбі за свої права, Партія Третя Сила віддає перевагу еволюційним перетворенням, трансформаціям суспільного ладу  виключно демократичним   шляхом.

Тому вона виступає за:

 - підвищення ролі  прямої демократії в управлінні суспільством,  обов’язкове винесення доленосних рішень на  всенародний референдум 

 -  проведення політичної реформи, обмеження влади президента,   розвиток  демократичної політичної системи аж до ліквідації поста президента;

-  реальну багатопартійність, в якій партії виступають важливим інструментом народовладдя;

-  створення системи народного контролю за діяльністю органів державної влади як важеля формування демократичної політичної системи.

 

 

 ІІІ.  Партія Третя Сила і влада 

 

Входження Партії у владу (концепція програми „ Державності України — світовий рівень”) 

Суспільство не може миритися з перманентною нестабільністю влади, з її постійною непередбачуваністю, нелогічністю дій, проявами недемократичності, правового і політичного нігілізму, з міжгруповою напруженістю та міжклановим протистоянням, з розбіжністю між словами про українську мету та мрію — і засобами їх втілення.  Соціальне розчарування народу посилюється,  ілюзії   розвіюються. Влада   зайнята в основному   угамуванням розбурханих, невдоволених своїм життям, охоплених мітинговим радикалізмом  народних мас  та   узгодженням, бодай зовнішнім, своїх рішень із   міжнародними, перш за все західноєвропейськими нормами.

Партія Третя Сила передбачає настання критичного моменту, коли державна влада спровокує саморуйнацію. Тоді не допоможе і повторення минулих технологій  управління, авторитарно-бюрократичного абсолютизму.    

Здійснення   ключової мети Партії — створення парламентської фракції, входження до уряду, включення  представників Третьої Сили до регіональних органів влади та органів місцевого самоврядування — передбачає діяльність, спрямовану на об’єднання всіх здорових політичних сил. Тільки так можуть бути вирішені проблеми українського суспільства, зміцнено державність та національну безпеку  України, її стабільності, розпочаті реальні  економічні та соціальні перетворення в інтересах широких верств населення.

Партія Третя Сила, як партія  конкретних справ, прагне бути таким політичним чинником в країні, котрий би стабілізував і врівноважував всю соціально-політичну  систему.

         На нинішньому етапі  соціально-політичного розвитку України є закономірною зміна   управлінців: на місце старих кадрів    приходять нові, молоді,   краще адаптовані до ринкових відносин, з добре обґрунтованим прагматизмом, з великими планами і здоровими амбіціями, із почуттям патріотизму, національної гідності. 

У нових умовах  відбувається активне переосмислення сучасних ідеологічних концепцій і практичних проектів, характеру й змісту національних ідеалів. Йде пошук оптимального варіанту поєднання національних цінностей із  світовими у новій моделі української держави, держави європейського зразка — органічного елемента сучасної світу. Роки української незалежності переконливо продемонстрували утопічність не тільки старих   соціально-політичних конструкцій, але й не меншу нездійсненність   прожектерських планів нових, так званих націонал-демократичних сил. Особливо болісними для України виявились  неспівпадіння   політичної  теорії та практики,  зокрема, у соціально-економічній сфері; однобока оцінка можливостей українського суспільства, відмова від колишнього досвіду, розрив життєво важливих для країни зв'язків; переорієнтація, всупереч вітчизняним особливостям, на чужі моделі менеджменту.    Заклики  «будувати Україну з «чистого аркуша»  не відповідають реальній ситуації, об'єктивним потребам держави, народу, його традиціям.   Народилися міфологізація та ідеалізація окремих періодів  життя українського народу, далекого минулого. Ці міфи, зовсіи не безневинні, привели до   відвертого хуторянства,   підсилили таке негативне явище, як  комплекс меншовартісті.   Варто знати: в державу нас поєднує не те, ким ми були вчора, а те, що ми будуємо спільними зусиллями сьогодні, те, чим  будемо жити завтра.

Програма партії ставить винятково важливі, стратегічні завдання: відтворити історичну пам'ять народу, особливо молоді; сформувати науково-об'єктивний та політично неупереджений світогляд; реалістично оцінивши свої   можливості і звірившись   із віковічними прагненнями народу, зробити прорив у майбутнє. Наша партійна Програма пропонує конкретний план дій, здатний вивести Україну на вищі щаблі суспільного розвитку, забезпечити  її   процвітання і знайти длея неї гідне місце у світовій спільноті.

Партія Третя Сила  здатна довести, що наша країна з багатьох позицій соціально-економічного та культурно-духовного розвитку  може стати світовим лідером. Досить журитись й нарікати на долю, настав час активно і творчо працювати!

Партія виступає за сильну державу.     

Формування нової державної влади – процес тривалий і болючий  Владну кар’єру сьогодні в більшості випадків забезпечують не особисті якості, а  належність до тієї чи іншої партії ба навіть “земляцтва” або клану.

Третя Сила вже сьогодні формує політичний актив нової якості, з державницьким мисленням, спроможний повноцінно здійснювати функції влади і управління. Відкриваючи дорогу молодим, партія все ж віддає перевагу соціальній зрілості,  пам'ятає, що спокон віків суспільством управляли старійшини з притаманними їм розумом, волею і мудрістю.

    Хоча в Україні є ще досить впливові політичні сили, які намагаються повернути старі, скомпрометовані форми державного управління, —  та    соціальний час не має  зворотного характеру.

Партія Третя Сила дотримується принципу відокремлення влади від власності. У владі не може бути представлений   бізнес,  змушений бути її партнером. 

Партія виступає   не за консервацію існуючої форми влади. На порядку денному — політична, конституційна реформи в поєднанні з судовою, адміністративною, територіальною, військовою та іншими.

 

Адміністративна реформа (концепція програми „Подолати відчуження держави від людей”)

В перехідний період становлення Української держави особливого значення набувають правильна стратегія державного управління і   механізм, який спрямує стратегічні рішення в русло практич­ної діяльності. Такий підхід передбачає утворення цілісної системи управління, всі ланки   якої  підпорядковані досягненню єдиної глобальної мети.

  В перехідному суспільстві такою метою  повинно стати підвищення рівня життя населення. 

Необхідно сформувати таку систему державного управління, яка б стала  чутливою   до потреб та за­питів людей.  Головним пріоритетом її діяльності має бути служіння народові, національним інтересам. Система повинна стати підконтрольною народові, прозорою, побудованою на науко­вих принципах і ефективною.

Реформування вимагає і  місцеве самоуправління — форпост, базисна ланка державного управління, котра безпосередньо торкається потреб населення.

  Теперішній адміністративний апарат — структурно недосконалий, громіздкий, відірваний від потреб людей, їх життєвих інтересів. Форми й методи його діяльності великою мірою зберігають властивості колишньої адміністративно-командної системи. У кінцевому рахунку, губиться довіра до владних струтур, виникають політична і соціальна напруга в суспільстві, підривається імідж країни.

          Особливе місце в   діяльності органів місцевого самоврядування повинна займати проб­леми економіки,   покликаної забезпечувати зростання матеріального добробуту населення за рахунок підвищення ефективності   ви­робництва. В умовах перехідного суспільства економіка все менше піддається прямому державно­му регулюванню.

Значним гальмом на шляху удосконалення системи місцевого самоврядування  є    недостатній взаємозв'язок дій державних адміністрацій та місцевих владних органів. 

      Реформування  державного управління  передбачає:

 - проведення науково обгрунтованої, а не волюнтаристської адміністративної реформи, спрямованої на усунення багатовладдя, на розмежування гілок влади, налагодження ефективної системи відношень “центр-регіон”, наближення влади до людей;  

- реорганізацію структури державних правоохоронних органів, створення дійсно незалежної судової влади;

- впровадження ефективної системи  антикорупційного контролю в державному апараті.

Партія наголошує на  необхідності реформування системи державного управління на всіх ієрархічних рівнях, що   має сприяти   становленню но­вих соціальних, економічних, демографічних відносин в Україні.

В процесі реалізації адміністративної реформи повинні бути :
- сформована ефективна організація виконавчої влади як на місцевому, так і на центральному рівні;

-  впроваджена сучасна система місцевого самоврядування;

- запроваджена нова ідеологія виконавчої влади і місцевого самоврядування, як видів діяльності, спрямованої на втілення прав і свобод громадян, на надання державних та громадських послуг;

-  організовані на нових засадах державна служба та служба в органах місцевого самоврядування;

-   створена сучасна система підготовки та перепідготовки управлінських кадрів;

-   розроблені та впроваджені технології підвищення рівня уп­равлінської культури в органах державного управління, економічної сфери, культури, в структурах  місцевого са­моврядування;

-   запроваджено раціональний адміністративно-територіальний устрій

-вдосконалено механізм орієнтащї органів місцевого самоврядування на кінцеві результати їх діяльності, пов'язані з підвищенням рівня і якості життя населення.

 

ІV. Формування   широкої   ідейно-моральної   підтримки Партії народом

 

          Партія,  стверджуючи пріоритет духовного над матеріальним, виходить з того, що, змінивши  дух, сформувавши його силу, підтримавши творчість та інтелект, ми зможемо зберегти віками нагромаджені багатства українського народу, в першу чергу духовні в усіх їх проявах — народних традиціях, культурі, моральних засадах. Ці зміни мають відбуватися на рівні сім’ї, нації, держави.

 

 Ідеологія (концепція програми „В ідеології Партії Третя Сила- споконвічна мрія про  ЛідерськуУкраїну”) 

 Криза суспільної свідомості стала неминучим наслідком руйнування попередньої ідеології та системи цінностей і відсутності натомість  будь-якої конструктивної ідеї, яка б об’єднувала суспільство.

 Відбувається стрімка переорієнтація масової ціннісної свідомості під впливом обивательського “здорового глузду”, як вищої чесноти. Міф споживацького суспільства, як кращого і єдино достойного способу життя сучасної людини,   ідея індивідуального збагачення, як єдиного способу відродження країни, — все це    не може забезпечити суспільний поступ. Для стану суспільної свідомості сьогодні характерний войовничий антиінтелектуалізм, який простежується у проявах   ірраціональності і містики, в  плоскому емпіризмі та грубому прагматизмі.  

Подальша руйнація довкілля, криза культури, труднощі  у переборенні злочинності та наркоманії свідчать, що стабілізація суспільства в рамках споживацького підходу   неможлива.

 Сьогоднішня криза  є занепадом, але не самого соціального ідеалу, а лише обмеженої і перехідної його форми. Сучасний індустріальний світ  наповнений   не тільки кризовими явищами, а й такими, які ведуть до виникнення  нового якісного стану,   перебудови економічної та суспільної реальності.   

Інтереси партії співпадають  з об’єктивними потребами розвитку суспільства, з історичною необхідністю.  

Ідеологія партії є інструментом творення енергетики нового суспільства, необхідної для активних дій і конструктивних реформ.

Філософською основою діяльності партії є Людина, як  триєдине творіння — Бога, Природи та Соціуму. Філософія партії дає  науковий аналіз дійсності, суспільних явищ, їх головних тенденцій. Вона визначається, як синтетичний центризм, що апелює не тільки до розуму і свідомості, але й включає емоційно-ціннісні компоненти. Ця філософія науково обґрунтовує шляхи і засоби суспільних перетворень, вона є фактором згуртування  довкола партії найширших верств населення в  роботі на благо України і її народу.

Теоретичними джерелами діяльності  партії є  напрацювання М. Драгоманова, М. Грушевського,  В. Винниченка, І. Франка, загальнодемократична думка, концепції, теоретичні надбання і практичний досвід європейських  партій, антирепресивні і антитоталітарні дослідження   прогресивних теоретиків.  Особливого значення партія надає застосуванню  діалектичних методів аналізу і, зокрема, принципу троїчності, який пронизує всю структуру буття. 

Методом своєї діяльності  Партія обирає конструктивне опановування дійсності, відмітаючи   критику заради критики. Партія прагне  переборювати руйнівні конфлікти, шукаючи виходи з тупикових ситуацій, врегульовуючи протиборства, відмовляючись від  того, що віджило себе, синтезуючи все краще. Такий метод дає можливість визначити перспективні  напрямки розвитку, вийти на якісно нові ступені.  “Третій шлях” має  мирний, людяний характер.

          Cоціально-політичні зміни, які  відбуваються в нашому суспільстві, зобов’язують не баритись із відповідями на питання: “Що саме сьогодні найважливіше і найцінніше? Що з духовного багатства, набутого людством, треба передати майбутнім поколінням, зробити їх особистим надбанням?”

 Партія сповідує такі загальнолюдські цінності, як свобода, справедливість, солідарність, гуманізм.

Політична і духовна свобода, як вища форма духовної,  психологічної і діяльнісно-поведінкової самореалізації людини,   зумовлена економічною незалежністю. Але вона також означає підвищену відповідальність перед Вітчизною, Народом, Майбутнім, на основі Розуму і Права; включає усвідомлення та добровільне прийняття необхідності руху української держави  і суспільства до виходу на провідні позиції у   світі.

Стратегічна мета Партії - соціальна  справедливість,  як вимога відповідності  відповідності між правом та обов’язком, заслугами і суспільним визнанням, працею і винагородою, злочином і покаранням. Партія прагне здійснювати соціальну політику, спрямовану на подолання  нерівності, експлуатації і гноблення, зубожіння і знедолення, на задоволення потреб і інтересів кожного члена суспільства, на здійснення його  захисту, на створення гарантій достатку, на забезпечення справедливого розподілу матеріальних і духовних благ та зменшення розриву між найбіднішими і найбагатшими.

         Як сплав взаємодопомоги, колективізму, шанування рідної громади,  солідарність  — споконвічна  національна чеснота українського народу. У солідарності при домінуванні національних інтересів та пріоритетів вбачаємо стабілізуючий соціальний фактор. Партія  будує свою діяльність на основі солідаризму, який   завдяки найновішим соціальним технологіям створює бажані моделі розвитку  суспільства.

Партія Третя Сила розглядає людину, як вищу  цінність, відстоює її свободу і всебічний розвиток, високе покликання. Людина не може бути засобом, а лише ціллю.  Утвердження принципів гуманізму в суспільстві – це підпорядкування  розвитку виробництва задоволенню потреб людини, зміна характеру праці, переборення індивідуалізму. Партія ставить на чільне місце турботу про благо і щастя кожного, створення умов для  гармонійного і всебічного розвитку особистості, для підвищення  її  добробуту та культурного рівня, повагу до особистої гідності. Щоб втілити  ідеї гуманізму в життя, має стати головною у суспільстві турбота кожного про благо всіх, а суспільства — про благо кожного його члена.

Гуманістичний суспільний ідеал являє собою не тільки економічне і політичне вчення. Він орієнтований на новий тип культури, який поєднує раціональність з колективними, національними, соціальними цінностями.   Ми хочемо змінити українське суспільство і узгодити ці зміни з основами гуманізму.

    Необхідна заміна вкрай однобокого по суті, технократичного підходу до державотворчої діяльності — культурно-гуманістичним.    Має бути сформувана людина, яка добре орієнтується і діє в умовах побудованого на основі ринкових відносин демократичного, соціально орієнтованого суспільства,. Ідеологія, яка акцентує увагу на конкурентній боротьбі, змінюєтся ідеологією інформаційних,   комунікативних  процесів. З реаліями відкритості, комунікативності, демократії пов’язана   вся діяльність Партії Третя Сила. 

  Ідеологічні просування партії можуть бути представлені, зокрема,  у формі таких стратегій, як критична експертна діяльність, гуманітаризація освіти та відродження духовності.

        Відкидаючи маніпулятивну функцію ідеології, ставимо на меті не піддаватись ідеологічному нігілізму,   а сформувати ідеологічну симфонію в суспільстві. “Праві” і “ліві” не мають зливатися або домінувати одні над одними; відбувається оптимальний відбір на основі україноцентризму. “Третій шлях” полягає у тому, щоб, об’єктивно зваживши свої реальні можливості, звіривши їх із цілями, свідомо здійснити прорив у майбутнє.

Суспільствознавство, гуманітарні науки    покликані відповісти на  традиційніе для вітчизняного  суспільства запитання: “Яка роль України в світовій історії?”. Вони є чинниками  вітчизняної політичної культури та політичної поведінки.

Ідеологія Партії є консолідаційною стратегією   розвитку країни,   подолання дезорієнтації суспільства, перетворення відносин “громадянин-суспільство”, “громадянин-держава” в партнерські. Сформульовані нами суспільні ідеали орієнтовані на вироблення у людей мотивів активної політичної діяльності, на мобілізацію суспільства і соціальних груп для конструктивної діяльності.

Ідеологія Партії спрямована в майбутнє задля виконання програмного завдання партії — здійснення загальнонаціонального проекту “Лідерська Україна”.  

Реалізація ідеології  партії передбачає:

- формування основних складових,  в кінцевому рахунку — духовних механізмів розвитку суспільства;

- пошук та розробку на основі  накопиченого людством досвіду основних елементів духовного освоєння світу і синтез їх у  розвинену високоефективну систему національної  свідомості, як необхідну передумову національного прогресу.

 

    Світогляд (концепція програми „Світоглядне обґрунтування політичних документів стратегічного характеру”)

Світогляд є передумовою соціальної теорії і мотивацією  для її формування. 

Всі наявні світоглядні парадигми не відображають суті людини, сенсу її життя і не можуть бути надійним дороговказом у майбутнє. Наша мета —  впровадження  системи виробництва, яка б зуміла адаптувати  умови світоглядного порядку.

Необхідно реально бачити ті суперечності, які зсередини підточують ринкову систему. Розкріпачивши особистість, знявши з людини пута традиційних залежностей, звичаїв, вірувань, надавши свободу вибору у прикладанні своєї праці і розподілі доходів, вона зробила людину заручником індустрії, маніпулятивних технологій влади та засобів масової інформації. Поглиблюється соціальне розшарування, не створені умови для розкриття духовного потенціалу особистості. Примітивно-споживацькі світоглядні настанови прагматизму, поширеного у розвинутих індустріальних країнах Заходу, не дають надійної духовної опори сучасній людині.

    Духовна криза загрожує драматичними наслідками, бо, в кінцевому результаті,  жорстка соціальна система спрямовує свідомість людей проти ідеалів свободи і рівності, проти природного почуття солідарності і виручки; виключає духовне збагачення в процесі взаємоспілкування. Відбувається замикання свідомості на власному, особистому. Газети, журнали, радіо-, теле- та комп’ютерні засоби комунікації радикально змінюють життя людини на користь споживацтва, спрямовують  розвиток її потреб, емоційно-інтелектуальну сферу до егоїзму та агресивного індивідуалізму.

 З середини ХІХ  до кінця ХХ століття   філософи і вчені   намагалися засобами конкретних наук розв'язати всі проблеми світогляду. Але на початку третього тисячоліття, незважаючи на свої величезні досягнення, наука виявилась нездатною вирішувати стратегічні завдання суспільства та людини.

 Наука як така не може і не повинна    розв'язувати всі  проблеми світогляду   Природа людини вимагає знань про зовнішнє і внутрішнє, про таємниці Всесвіту і власної душі. По-науковому і конкретно не можна відповісти людині, що таке   Любов і якою вона  повинна бути; що таке  щастя,  смисл   життя. Наука   не вирішить проблему поєднання обов'язку з добром.  Для неї в світогляді завжди є і вічно буде залишатися неосвоєні області.

Цей світоглядний вакуум  намагається заповнити релігія. Але вона  нерозривно пов'язана з надприродним, яким   в сучасних розвинених релігіях є Бог.    

           У вирішенні світоглядних проблем ми враховуємо досягнення науки і  користуємось вивіреним інструментом наукового дослідження — діалектичним методом .

   Теоретичним видом світогляду за своєю формою та методологією є філософія.   Вона тлумачить проблеми світогляду  не стихійно, а доказово; апелює не до Віри, а до Розуму,         включає в себе знання,  допущення і бачення належного.   Філософія говорить про     предмети     після їх вивчення. Вона нічого не обіцяє, окрім істини, вимагає не віри у свої висновки, а   перевірки сумнівів.

 Формування такого світогляду, який забезпечив би гармонійну взаємодію людини з природою та іншими людьми, є головним завданням сучасної освіти і виховання.

Партія Третя Сила відстоює позиції, де здоровий глузд, наука, мораль, міф і релігія розглядаються, як взаємодіючі чинники формування світогляду. 

Ми визнаємо неможливість “єдиномислія” і не ставимо своїм завданням його формування і досягнення.

Не розглядаючи жоден із світоглядів  ні як прогресивний, ні  як реакційний, недосконалий, відсталий, —  Партія виходить з принципів світоглядної терпимості та плюралізму. Вони породжуються  багатоманітністю сучасної економіки, політики, соціальної сфери. Але ці принципи зовсім не вимагають нейтралітету. Вони є носіями певної світоглядної позиції, стверджують та поширюють її  силою переконань, логікою її значущості.

Демократичний принцип плюралізму хоча і відкидає можливість досягнення людством абсолютної гармонії і єдності, але є формою певної вищої свівтоглядної згоди. Він відкриває широкий простір для спілкування носіїв усього наявного різноманіття  доктрин.

Формування світогляду здійснюється насамперед педагогічною діяльністю.Зростаючи у сім’ї, дитина долучається до того типу духовності, який культивується в родині. У закладах освіти дитячий погляд на світ формується на  засадах  наукової раціональності. Завдання  освітньо-виховних закладів — допомогти  дитині  обрати свій власний тип духовності, здійснити її входження   в сьогоднішню духовну реальність, мінливу і неоднозначну, полікультурну, з сукупністю співіснуючих поглядів на одні і ті ж явища.  І хоча світоглядні підходи сьогодні характеризуються плюралізмом,  варіативністю, терпимістю,  самостійністю і рівноправністю, — все ж освіта  невіддільна від знань. Тому “шовінізм науки”, її підкреслену важливість  в освіті ми вважаємо неминучими.

Партія визнає необхідність забезпечення такого рівня інтелектуальної  та професійної підготовки молоді, яких вимагають сучасні постіндустріальні і, зокрема, соціальні технології. Постіндустріальна стадія розвитку цивілізації потребує  не просто підвищення   рівня освіченості людей, а формування нового типу мислення, нового відношення до швидкозмінних виробничо-технічних, соціальних, інформаційних реалій. Сьогодні необхідно навчити людину оперативно сприймати   динамічну соціальну реальність, з такими її рисами, як розупорядкованість, нестійкість, нерівноважність, спонтанність.   Гуманістична тенденція    має орієнтувати  освіту  на розвиток універсальної  особистості, здатної вирішувати загальнолюдські і національні проблеми, розв’язання яких  становить виключний інтерес для сучасного людства.  В світлі суттєвих завдань соціальної практики набуває   конкретизації традиційна світоглядна проблема сенсу життя.

Розуміння сутності нового світогляду сучасної людини в Україні пов’язане з  ідеєю української ідентичносі.

Відмовляючись від  будь-якого світоглядного насильства, Партія буде розробляти свої програми, доктрини, концепції,  а  на їх  основі — законодавчі  ініціативи і владні рішення  згідно з вимогами сучасної науки, але також і зі   світоглядними, ментальними особливостями  українського народу, його  соціальних верств і  груп, на   засадах Істини, Добра і Краси.

 

 Мораль (концепція програми „Ні”- моральній спустошеності!”)

В сучасному світі більшість етичних проблем людини вважається сферою її особистого життя.   Аналіз ідеалів та ідей сучасного суспільства свідчить про тривожну ситуацію.. Молодь, юнацтво, підлітки,  втративши стремління знайти вищу мету, замість цього проникаються цинізмом та нігілізмом. Деформована мораль паралізує людську волю, породжує байдужість до всього, що виходить за межі вузько егоїстичних потреб.  Оздоровлення суспільства неможливе без зміцнення етичних засад, без формування духовності   з позицій смисложиттєвих цінностей.   Мораль, як духовно-практичне ставлення до світу, виступає в проблемах співвідношення добра і зла, гріха і чеснот. 

На новій етиці засноване сучасне ставлення до природи,   до інших людей.   Відкидається   панування  людини над людиною і людини над природою.  Підвищення  відповідальності людини за свої дії  веде до нового розуміння   раціональності, як діалогу зі світом.

Якщо дотепер рушіями класичного розвитку були наука і технології, то в кінці ХХ — на початку ХХІ століття  переважають культурні та моральні вимоги. Свобода  виступає, як  універсальний принцип життя людини і суспільства, а моральність — як ідеал свободи.

  Поняття цілі та сенсу життя, людського права на щастя і справедливість  отримують все більшу суспільну   спрямованість.     Гуманістичні та екологічні принципи вимагають допомогати бідуючим, голодуючим людям в різних регіонах світу, але так, щоб не порушувати при цьому досягнень в сфері прав і свобод індивіда. Маємо все жорсткіше враховувати наслідки нашої діяльності, —    відповідальність за неї зросла до глобальних масштабів як відносно людського співтовариства, так і відносно природного оточення.  

Наше завдання — навчитися жити у великому “селищі планета Земля” — пов’язане з  виникненням та загостренням   ряду суперечностей. Головними серед них є  суперечності між глобальними та локальними процесами, між цілісністю світової культури та самобутністю національних і особистісних культур.   Інформаційні технології обмежують свободу людини і її  адаптацію;  загострюються суперечності між конкуренцією і солідарністю,  між розвитком знань і звуженням можливостей їх отримати. Розв’язання цих суперечностей можливе лише  з допомогою моралі — шляхом       відведення загальнозначущим, вселюдським цінностям   чільного, вищого статусу.    

 Різні індивіди та соціальні спільноти  живуть, мислять і діють у відповідності з різноманітними   принципами, цінностями, традиціями, віруваннями, інтересами, потребами, установками.  Кожен з суб’єктів вправі вважати, що може жити, мислити і діяти  у відповідності зі своїми оріентирами, — а отже,    він має визнавати і за іншими право жити у відповідності зі своїми орієнтирами. Ця позиція повинна стати  основою свідомості і поведінки для всіх.

 Оскільки моральні цінності мають різну   поширеність і  різні правила  використання, — вони мають   враховуватись під час спілкування індивідів або спільнот  з різними етичними позиціями.

 Партія Третя Сила, відстоюючи верховенство моралі в суспільстві, вважає за необхідне:

 - формування людини, небайдужої до потреб інших людей; людини, якій притаманні співчуття і милосердя,  яка розуміє свій обов’язок перед долею своєї країни, здатної підійматись на боротьбу за національні і соціальні ідеали; 

-   самореалізацію  сутності людини, її вселенського призначення, безкорисного служіння людям, любові до ближнього, творчого начала.

  Церква і релігія ( концепція програми „Через Розум  і Віру — до гармонії Духу”)

Відстоюючи одне  із основних прав людини — свободу совісті, як право на вибір конфесії,  релігійного вірування  чи атеїзму — і базуючи свою політику на терпимості до всіх легально діючих церков та конфесій, домагатимемося  рівного ставлення держави до всіх релігійних громад на території України

         Cерйозне занепокоєння викликають спроби численних політичних сил політизувати релігійну діяльність, загострити міжконфесійні суперечності. Непокоїть  діяльність в Україні    зарубіжних релігійних центрів, зокрема відверто екстремістських. Користуючись економічною, суспільною та конфесійною нестабільністю, недосконалістю чинного законодавства, релігійна пропаганда часто  ведеться всупереч законам України, нашим духовним та історичним традиціям, громадській думці. Зарубіжні місіонери, маючи чималі фінанси, активно орендують спортивні та культурні заклади, використовують як приватні, так і державні радіо- і телеканали для пропаганди вчень, чужих українській ментальності. Спрямована в основному на дітей та молодь, ця пропаганда нічого спільного не має ні з оволодінням досягненнями світової культури, ні з розвитком   духовності нашого власного народу.

         В народі необхідно  розбудити приспану  прадідівську віру, відродити втрачену надію. Священнослужителі покликані  ліквідувати безграмотність у церковних обрядах і канонах, не вбивати думку, навіть непокірливу, а формувати паству з гордим поглядом і вільною душею.

         Ми засуджуємо спроби використання церкви в політичних авантюрах,  розвиваємо  плідне співробітництво з  національними та міжнародними релігійними організаціями, стоїмо за екуменічний рух, діалог різних релігій, міжконфесійну злагоду та гармонізацію відносин між церквою і державою.

Ми поважаємо право на альтернативну військову службу для тих, кому релігійні переконання не дозволяють брати до рук зброю.

Вважаючи  об’єднання православних українських  конфесій справою величезної ваги,  вбачаємо, що на даний момент його форсування є передчасним і шкідливим. Православное єднання має починатися не  згори, не від світських і церковних властей, а від самих віруючих, їхніх душ, усвідомлення  ними необхідності такого кроку для України. Цей тривалий непростий процес повинен відбуватися природно і поступово, без забігання наперед і внесення розладу в міжконфесійні стосунки та суспільне життя.

Церковні конфесії повинні відігравати вирішальну роль у протистоянні таким негативним  проявам, як культ насильства, політичний екстремізм, ксенофобія, моральне падіння; особливо піклуватись про   виховання молоді, формування її етичних запитів, зміцнення родинних стосунків,  про реабілітацію і перевиховання аморальних осіб;  сприяти боротьбі із соціальними хворобами.     Храм — місце, де людина не повинна почуватися самотньою. Нехай церковнослужителі  пам’ятають, що вони — перш за все люди, яких кличуть на допомогу  стражденні, і не відмовляють у допомозі. 

 ХХІ століття  потребує від України такого духовного розвитку та морального виховання особистості, які б дозволили поєднати Розум та Віру і явити світові зразок вирішення цієї споконвічної проблеми.

 

Культура ( концепція програми “Відродити та захистити культуру народу”)

 Розуміння духовності з позицій смисложиттєвих цінностей включає в себе культуру в найширшому сенсі.      Керуючись гуманістичним баченням суспільства, у співвідношенні “економіка-політика-культура” на чільному місці  ставимо культуру, як базис, якому підпорядковані всі інші відносини, інститути і установи.    

Наші доморощені  демократи  після здобуття Україною незалежності реформують не лише економіку, але й культуру за чужими рецептами, вказівками і рекомендаціями,   за хижацькими правилами, прагнучи досягти негайних результатів, не замислюючись про наслідки і майбутнє. Ці “досягнення”  бачимо в урбаністичній масовій культурі, на екранах телевізорів, в   шоу-бізнесових заходах.  Там мало   суто українського.

   На формування ментальності та стереотипів поведінки, як і естетичні норми, впливає мова.  Рідна мова є найважливішою ознакою національності.    В ній — надбане  протягом віків духовне багатство українського народу,  народно-філософський геній,   чутливість до найменших змін у природі,   поетичність,   правдивість висловів.     Органічний витвір  народу, — українська мова стала найповнішим і найдостовірнішим літописом усього його багатовікового духовного життя, відобразила історію, природу рідної землі, зберегла результати діяльності кожного покоління людей.  Державна незалежність підняла престиж української мови. Але мовна проблема  буде ще дуже довго стояти на порядку денному суспільного життя країни.  

Глибоку кризу переживає українське книговидавництво. В Україні видання наукової літератури практично зупинено, а  основний масив науково-технічної літератури і міжнародної інформації публікується    російською мовою.  Майже вся іноземна література, за винятком російськомовної, для абсолютної більшості населення недоступна.   Російська мова  є й ще довго буде єдиною сполучною ланкою вчених і широкої громадськості    із світовою науковою та політичною думкою.

Попри прийняті  закони, все населення країни воднораз  не заговорило рідною мовою. Та це й неможливо.    Підняття авторитету, престижу української мови, виховання  національного патріотизму, української ідентичності і свідомості, гордості за   нашу культуру  і мову вимагають наполегливої, кропіткої, тривалої роботи. Але їй зовсім не сприяє посилена американізація нашої мови і культури. 

Один з принципів загальнолюдської демократії: справедливо чинить той, хто захищає  свою мову, культуру, релігію, традиції. Боротьба за розвиток справді народної, літературної української мови  має здійснюватись не    проведенням  неприйнятних мовних реформ; він вимагає  зваженої державної  мовної політики,  захисту мови від нашестя безграмотної іноземщини.

Враховуючи нерівність умов побутування російської і української мови  протягом багатьох поколінь, розуміємо  існування українців в умовах поки що ослабленого стану української мови. Партія Третя Сила визнає дво- або тримовність на індивідуальному рівні і, як це передбачено нині чинним законодавством, право користування рідною мовою в місцях компактного проживання національних меншин. Рішення, яку мову визнавати рідною або яку мову додати до своєї рідної, може прийняти лише сам громадянин.

Масова культура, немов душевний наркотик,   пригнічує та руйнує здатність мислити і творити, витісняє духовне життя, загрожує формуванню національної самосвідомості, веде до ціннісної та інформаційної дезорієнтації, дегуманізації,  вульгаризує духовне життя, загрожує формуванню національної самосвідомості. А між тим, лише країни, які зберегли власну культурну ідентичність, у перспективі відіграватимуть роль у світовій політиці.  

Подолання кризи в культурі передбачає:

 - зменшення в культурі ринкової складової, під дією якої мистецтво розглядається лише як предмет споживання, підпорядковується виключно економічним міркуванням чи політичній кон’юнктурі;

 - сприяння створенню творів мистецтва, культури і літератури, спрямованих на формування в людині особистісного начала, відчуття громадянського обов’язку, патріотичних поривань,  високих ідеалів;

- створення і утримання  зусиллями держави та місцевого самоврядування  базових елементів культурної інфраструктури;

- заохочення до дії  недержавних незалежних культурно-мистецьких організацій ( творчих спілок, фундацій, професійних гільдій тощо);

- забезпечення свободи творчості, всенародного доступу до культурних надбань;

- всебічний розвиток української мови, надання офіційного статусу російській, розвиток мов і культур  національних меншин України;

- державну підтримку української літератури і українського книговидавництва —   ліквідацію  податків, введення пільгового  кредитування,   створення сприятливого інвестиційного клімату.  

 

 Національна ідея і національна самосвідомість (концепція програми „Національна ідея — дороговказ  до світових  вершин”)

 Успішна побудова сьогоднішнього і майбутнього життя України неможлива без пройняття суспільства національною ідеєю. Але в  складних  перехідних умовах    дискусія про суть та про шляхи формування національної ідеї, хоч триває давно,  далека від завершення.  

Національна ідея   є духовним чинником народного життя, відбитком національної свідомості, комплексом почуттів і соціально-філософських надбудов, що відображають прагнення народу  стати самовладним рушієм історичного поступу. Українська національна ідея є основою функціонування української нації, серцевиною її духовних інтересів, наріжним каменем   соціально-політичних стремлінь, є всеохоплюючою і означає   справедливість, державність, народовладдя, суверенітет та соборність. Вона віддзеркалює потяг народу до свободи, до завоювання економічної, політичної і культурної незалежності, до повнокровного утвердження себе у міжнародних відносинах.

Третя Сила  вважає, що національна ідея перш за все покликана дати відповіді на питання — чим нація була, чим вона є зараз і чим вона хотіла б бути в майбутньому. Вона відображає глибинний рівень колективної свідомості, сукупність ціннісних орієнтацій нації, спрямування мислення народу, здатність відчувати і діяти відповідно до національних інтересів; є духовним каталізатором  національного відродження, фактором  консолідації на державотворчій основі, вищим проявом політизованої свідомості. Вона включає в себе прагнення до оптимального самовлаштування нації, до організації господарського, політичного, духовного і культурного життя народу у формах, саме йому притаманних. Саме на цьому підґрунті основується Програма Партії Третя Сила  – “Українська стріла”.

В подальшому формуванні українського суспільства, як повноцінної нації, однією з визначальних проблем є становлення єдиної національної ідентичності — усвідомлення своєї тотожності з певною культурною моделлю на основі національної ідеї.

 Тривалий час консолідуючою силою суспільства була релігійна ідея.  У нових історичних умовах      вона набула суто політичного контексту. Стала зрозумілою необхідність збереження цілісності держави та її зміцнення, становлення громадянського суспільства, визначення місця країни в системі культурних і геополітичних координат, зменшення   сепаратизму, залучення до державотворчого процесу представників усіх етнічних груп, збільшення можливостей держави у протистоянні зовнішньому тиску.

  Національне   самовизначення є вищим рівнем і способом становлення особистості.  Усвідомлення національної ідеї є базовою рисою її світогляду і самосвідомості,   осягнення  індивідом своєї належності до національної спільноти. Національна самоідентифікація особистості веде до формування вивірених досвідом багатьох поколінь   психологічних засад людського єства, до  освоєння універсальних загальнонаціональних значень, зафіксованих, зокрема, у національній мові, національних особливостях світогляду, світосприймання та світорозуміння, в національному типі характеру. Вона  реалізується в дійовій причетності до життя свого етносу, рідного народу, його культури і віри.  

         Партія враховує, що становлення національної ідентичності ускладнюється істотною відмінністю процесів в різних регіонах, серед різних етнічних, мовних, конфесійних груп.  Впливають і такі фактори, як етнічна структура населення, історичні традиції, техногенні особливості, географічне становище,   регіональна ідентифікація, розповсюдження мов, зовнішні зв’язки, вплив сусідських культур, специфіка заселення територій, міграційні процеси, взаємна асиміляція. Мають чимале значення конкретна діяльність і вплив регіональних політичних та економічних еліт, кримінально-олігархічних угруповань, місцевих органів влади, політичних партій, громадських рухів, інститутів освіти, культури, засобів масової інформації.

Національна ідея, як   дороговказ національного відродження і розквіту, як  образ нації у складі всіх, хто живе в Україні,  має монополізувати роль фактора інтеграції, сформувавши  у душі кожного тверде відчуття спокійної впевненості у собі, лідерську психологію. Саме національна ідея має визначити пріоритети та сфери досягнення Україною провідних позицій у світі, допомогти створити систему конкретних завдань і програму дій, зосередити на цих проривних напрямках основну суспільну енергію.

         Запропонувавши світові моделі гармонійного виховання та освіти,  міжнаціональної та міжконфесійної злагоди, компромісного вирішення суспільно-важливих та політично гострих питань,  Україна зможе експортувати зразки духовності, моральності, міжособистісних і родинно-шлюбних відносин, технологію формування всебічно розвинутої особистості.

   Партія виходить з того, що без національної самосвідомості  не може бути   патріота. Але справді    національно свідома людина не може протиставляти свою націю всім іншим. Повага до свого, національного  має поєднуватися з такою ж повагою до іншої нації і її особливостей.   Український народ має гордитися тим, що на його землі вдається уникати   міжетнічних конфліктів, що українці ніколи не застосовували силу для поневолення інших народів, ніколи не нищили чужої культури, що у них практично відсутні загарбницькі інстинкти. Партія буде докладати зусиль, щоб так було і надалі. Будемо уникати упередженості при оцінці типових рис іншої  нації, не станемо    перебільшувати свої позитивні риси на шкоду іншим.

Масове пробудження національної самосвідомості загострило націоналізм і   етнократичні тенденції. Етнократія органічно зв’язана з політичним сепаратизмом, етнотериторіальними претензіями, за якими завжди проглядаються економічні цілі.   Вона провокує екстремістські  настрої,   серйозні ускладнення міжетнічних добросусідських відносин.    Третя Сила рішуче проти   проникнення етнічності  в сферу економіки та політики.

         Формування національної самосвідомості поведе до  пробудження і стимулювання духовної енергії  населення, до сплеску  таких емоційно-психологічних рушіїв національного прогресу, які не можуть бути замінені   меркантильними розрахунками, до зростання   патріотизму і жертовності задля поліпшення   життя всієї нації.

  Партія мобілізуватиме сили народу для  взяття своєї історичної долі у власні руки.

Третя Сила вважає за необхідне:

- формування у кожного громадянина країни уявлень про типові риси українського етносу, про його етнічну територію, мову, історичні та духовні цінності, історію;

- подолання національного нігілізму, комплексів  меншовартості, національного самоприниження, космополітизму і етнічної асиміляції, які  призводять і особистість, і націю до духовної убогості та занепаду;

 - перетворення національної ідеї в світоглядний орієнтир   у системі освіти, виховання, у сфері соціалізації особи;

- забезпечення консолідаційних процесів в суспільстві – між різними етносами,  центром і регіонами, політичними партіями і рухами;

- визначення місця і ролі народу в історичному часі й просторі,  відновлення історичної пам’яті  народу;

- розробку теоретичних та методологічних положень  національного виховання з перспективою створення його цілісної системи; 

- формування поваги до власної держави та її інститутів, громадянськості, патріотизму і національної гідності;  правосвідомості,  як одного з пріоритетних напрямків у системі національного виховання;

- врахування в   національному вихованні педагогічних надбань народів   світу  і передусім етносів    України,    встановлення тісного зв’язку національної педагогіки із  загальнолюдськими цінностями; 

- введення в   загальноосвітніх, середніх спеціальних та вищих навчальних закладів вивчення   суті, значення та актуальності української національної ідеї;    

- пропаганду через засоби масової інформації, виступи державних і політичних діячів основних положень національної ідеї, національної ідентифікації у формах,  зрозумілих, доступних і близьких кожному громадянину;

-  максимальне врахування в державних програмних документах і практичній діяльності влади особливостей економічного розвитку різних  регіонів, специфіки їх етнокультурного середовища; 

- широке практикування   обміну   культурними надбаннями з іншими народами;

-  формування людини, здатної захищати національні і соціальні ідеали в ім’я національного прогресу.

Партія вважає, що   проблеми  формування національної ідеї та національно самосвідомості   не можна виріши миттєво;  вони вимагають тривалих і терплячих зусиль. Радіймо  навіть невеликим позитивним зрушенням в цій надзвичайно делікатній   справі.

 

V. Соціальна політика

 

Основний напрямок соціального  виробництва — це формування людини, як суспільного феномена. Ринкові реформи  мають вести до  соціального зростання і розвитку. Україні потрібні реформи нового типу, суть яких полягає в тому, що тільки послідовна, систематична і комплексна соціальна реконструкція може стати основою загального економічного розвитку.

 

Зменшення соціальної нерівності (концепція програми „Високий добробут і достаток  - кожному громадянину”  )

Основна мета соціальної політики Партії Третя Сила — зростання добробуту громадян.   Це ми   відносимо до чільних національних інтересів. Через створення самодостатньої, соціально орієнтованої економіки, через збереження і підвищення науково-технічного потенціалу,  дієву політику подолання бідності, через створення економіко-правових умов для збільшення доходів, підвищення економічної активності населення та зменшення його розшарування за рівнем доходів; через перехід від  дешевої низькокваліфикованої праці до висококваліфікованої з належною оплатою, завдяки зміцненню позицій середнього класу, скоординованій системі захисту  соціально незахищених верств населення, підвищенню ролі держави у перерозподілі надприбутку природних монополій та комерційних структур; через підтримку національного виробника і захист національного ринку, підвищення якості соціальних послуг —Партія прагне наблизити життєвий рівень  українських громадян  до стандартів західноєвропейських країн.

Партія виходить з того, що найвищим пріоритетом є поліпшення якості життя. Воно досягається збільшенням  людського капіталу —розвитком інтелектуальних, підприємницьких, виробничих здібностей людей,  створенням та накопиченням знань, впровадженням їх у виробництво товарів та послуг,  розробкою унікальних технологій, опануванням нових видів енергій, матеріалів, стимуляцією науково-технічного прогресу та інноваційної перебудови української економіки. Людський капітал зміцнюється також завдяки  ефективному захисту природного довкілля, бережливому і якісному використанню природних ресурсів, високому та стійкому рівню зростання економіки, будівництвом суспільства знань, прогнозованим, надійним та достатнім енергозабезпеченням країни, органічним входженням до європейської та світової спільноти.

Нашими основними завданнями  є підвищення життєвого рівня населення, створення достатньої кількості добре оплачуваних робочих місць, сприяння малому і середньому бізнесу, подолання як бідності, так і соціальної винятковості, основаної на несправедливому збагаченні, розвиток середнього класу, поліпшення стану здоров’я та освіти нації, національна консолідація українського суспільства.

Визначаючи рівень життя, Партія керується  такими   якісними  показниками,   як:

- окреме житло з комунальними вигодами,  площею та об’ємом , які відповідають санітарно-гігієнічним та соціальним нормам, вимогам культури побуту;

- наявність розвиненої транспортної мережі,  об’єктів охорони здоров’я, торгівлі,  громадського харчування,  освітніх, культурних та спортивних закладів;

- ступінь озеленення  населених пунктів;

- повноцінність харчування;

- розумне використанням дозвілля;

- громадський порядок і безпека особи.

 Вирішення соціальних проблем,  в свою чергу  сприятиме загальному оздоровлен­ню економіки,  зняттю соціальної напруги в колективах і у суспільстві в цілому.

До першочергових соціальних проблем відносимо:

-   збереження та створення нових робочих місць;

-   соціальний захист безробітних і, в перспективі, — повну ліквідацію безробіття на основі систематичного обстеження   тенденцій зайнятості, прогнозу вивільнення трудових ресурсів, організації перепідготовки кадрів;

-   створення умов для мотивації праці;

- соціальний захист малозабезпечених трудових сімей та підростаючого покоління, людей похилого віку, інвалідів;

- розмежування обов’язків у сфері соціального захисту між центральними, регіональними орга­нами державної впади та підприємствами;

- використання системи громадських робіт для працівників, які вивільнятимуться з промислових підприємств.

Мале підприємництво — ключовий чинник  суспільних перетворень. Як особлива форма економічної активності, воно   виконує ряд об'єктивних соціальних функцій, зокрема, сприяє підвищенню матеріального і духовного по­тенціалу суспільства, створює передумови для практичної реалізації здібностей і творчого потенціалу кожного громадянина.

Для розвитку малого підприємництва Партія   передбачає:

-   визначення найбільш пріоритетних напрямків економічного та науково-технічного розвитку, на яких буде забезпечена  конкурентоспроможність вітчизняних товарів і послуг на зовнішньому та внутрішньому ринках;

-   всебічну мобілізацію інтелектуальних, фінансових і матеріальних ресурсів держави для створен­ня на пріоритетних напрямах економіки конкурентоспроможних виробництв шляхом використан­ня вітчизняних наукових досягнень;

-    посилення регулюючої функції держави у здійсненні економічної політики; створення відповідної законодавчої бази, сприятливих умов для залучення і використання вітчизняних та іно­земних інвестицій.

Третя Сила  виступає за проведення активної, виваженої регіональної політики, спрямованої на зменшення і ліквідацію соціально-економічної нерівності регіонів; за врахування в державному управлінні  наявних диспропорцій розвитку регіонів, за гарантування стандартів якості життя, визначених для кожного громадянина, незалежно від місця його проживання.

Виходячи з основної функції регіональної політики, яка полягає в  раціональному використанні територіального поділу праці, в ор­ганічному поєднанні галузевого і територіального принципів організації виробництва , свої основні завдання вбачаємо в:

-   подальшій децентралізації, передачі додаткових функцій   управління економічним розвитком на регіональний рівень;

-   вирівнюванні показників соціально-економічного розвитку регіонів та ефективності територіального поділу праці;

-   раціоналізації розселення трудящих;

- зменшенні тери­торіальних диспропорцій у використанні продуктивних сил завдяки раціональному  розміщенню  об'єктів  виробництва,  забезпеченню рівномірного розвитку регіонів, оптимізації використання природно- ресурсного потенціалу, вирівнюванню екологічного дисбалансу тери­торій;

-  інтенсифікації сільськогосподарського виробництва, його оптимізації і спеціалізації відповідно до зо­нальних ґрунтово-кліматичних умов;

-  створенні і розвитку спеціальних економічних зон зі сприятливими умовами для підприємництва;

-   підвищенні рівня зайнятості.

 

Здоровя (концепція програми „Здоровя кожного- багатство всіх”) 

Здоров’я населення – вкрай важливий фактор соціального, культурного й економічного розвитку нашої країни.

Охорона здоров’я – не тільки галузь спеціальної медичної діяльності, але й, насамперед, важлива частина життя всього суспільства. Ми розглядаємо охорону здоров’я як систему відносин, що виникають у суспільстві й закріплюються інституціонально для якісного надання медичної допомоги і реального забезпечення прав людини на охорону здоров’я, здоровий спосіб життя.

За радянських часів і в останні 15 років в українській системі охорони здоров’я сформувалися й одержали розвиток псевдоринкові, напівтіньові, тіньові і напівкримінальні економічні відносини, що призвело до значного погіршення надання медичної допомоги переважній більшості громадян України. Свідченням цього є загрозлива демографічна ситуація.

Пріоритетним кроком у зміні ситуації, що склалася, є перехід до державно-суспільного управління системою охорони здоров’я. Під ним ми розуміємо узаконений поділ повноважень з прийняття рішень між державними органами управління охороною здоров’я і громадськими організаціями медичних працівників, які представляють свої корпоративні інтереси.

Стратегія партії базується на ідеї збереження здоров’я кожної людини. Програма передбачає попередження хвороб та боротьбу з причинами захворювань, формування здорового генофонду народу. Подальший розвиток системи охорони здоров’я, вихід медичної галузі України з кризи вимагає, окрім використання бюджетних коштів, максимального залучення коштів добровільної страхової медицини. Остання спроможна дати найвищу соціальну віддачу завдяки певним психологічним факторам: сама людина в змозі боротися за збереження свого здоров’я, а страховий капітал на правах власності належить застрахованому.

Завдання, що стоять перед нами, можна поділити на політичні, правові, економічні, соціальні й організаційні.

Серед основних політичних завдань виділяються відтворення загальнонаціональної системи охорони здоров’я, реалізація довгострокової програми диспансеризації, профілактика і попередження захворювань, що забезпечить реалізацію права громадян на збереження власного здоров’я.
До правових завдань належить створення правового поля, що адекватно відображає й регулює діяльність системи охорони здоров’я у нових соціально-економічних умовах та регулює механізми підготовки й прийняття управлінських рішень, а також забезпечення правосуб’єктності – участі лікаря у правовідносинах, що виникають, як повноправного учасника, наділеного усім комплексом цивільних прав.
Найбільш важливими економічними завданнями є надання медичній послузі статусу економічної категорії, урегулювання ринку медичних послуг, удосконалення принципів і порядку ліцензування медичної діяльності, а також підвищення ефективності використання фінансових і матеріально-технічних ресурсів, наданих охороні здоров’я суспільством.

Серед широкого спектра соціальних завдань першочергову увагу партія буде приділяти таким питанням:

• формуванню позитивного сприйняття необхідності змін й усвідомленню соціальної значущості власної професії серед лікарського співтовариства на основі участі їх повноважних представників у проектуванні, плануванні й реалізації програм у сфері охорони здоров’я;
• створенню передумов для формування відповідальності громадян за стан власного здоров'я, подоланню стереотипів щодо патерналістської моделі відносин у сфері охорони здоров’я – бути здоровим повинно стати вигідно.

Вважаємо за потрібне:
• в основу реформування системи охорони здоров’я покласти не залишковий принцип фінансування, а визначення величини сукупних суспільно необхідних витрат медичної праці;
• провести реалізацію реформи на засадах системності, поєднання ринкових і державно-адміністративних важелів, введення нових організаційно-правових форм функціонування закладів охорони здоров’я, зацікавлення медичного працівника у результатах його праці;
• законодавчо зафіксувати сталий відсоток (не менше ніж 6,5% від ВВП) на утримання державних та муніципальних закладів охорони здоров’я. Здійснити введення гарантованого обсягу медичної допомоги за рахунок бюджетних асигнувань (безкоштовні послуги) із щорічним їх переглядом у бік розширення;
• провести планування засобів для організації всіх видів медичної допомоги з розрахунку на одного мешканця з урахуванням віку. На основі цього потрібно здійснити реорганізацію лікарняної та поліклінічної допомоги з сталим розвитком сімейної медицини, в якій сімейний лікар виступає ключовою фігурою первинної ланки всієї медичної допомоги;
• впровадження ефективних профілактичних програм, формування здорового способу життя сім’ї;
• забезпечити конкуренцію медичних послуг і медичних кадрів шляхом запровадження та розвитку страхової (обов’язкової та добровільної) і приватної медицини, створення страхових фондів різних форм власності, законодавчо визначити компетенцію органів управління охороною здоров’я та їх взаємовідносини зі страховими фондами і страховими компаніями;
• нормативно гарантувати отримання податкового кредиту і субсидування на приватне страхування здоров’я людини та сім’ї,
• запровадити систему матеріального стимулювання на основі запровадження прямої та стимулюючої систем оплати праці конкретного працівника залежно від рівня його професіоналізму та якісно-кількісних показників роботи;
• реалізувати законодавче та нормативне становлення громадських професійних асоціацій, надати їм права на здійснення ними атестування, сертифікації, громадського контролю за ліцензуванням медичної діяльності, контролю за якістю медичної допомоги;
• запровадити перехід від замкненої педагогічної системи до вільного обрання схеми навчання з єдиними критеріями оцінки її якості і екологічно-епідеміологічною (профілактичною) спрямованістю. Здійснити кількісні зміни в підготовці медичних кадрів;
• законодавчо визначити принципи, за якими виникає відповідальність медичних працівників;
• залучити засоби пойменованого цільового фінансування: джерела акцизного збору, податки на алкогольні та тютюнові вироби, на екологічно шкідливе виробництво та несприятливі умови праці тощо;
• закріпити податкові пільги за закладами охорони здоров’я і науковими медичними установами усіх форм власності, а також на позабюджетні кошти та доброчинні внески, залучені у галузь;
• створити нормативні умови для унеможливлення монополізації замовлення, виробництва, закупівлі, споживання ліків, медичної техніки та інструментарію і контролю за усіма цими процесами;
• спрямувати діяльності медичної галузі на ліквідацію хвороб, викликаних соціальними причинами, в першу чергу таких, як туберкульоз, СНІД, алкоголізм, наркоманія, венеричні та психічні захворювання.

          Довкілля ( концепція програми „Жити в гармонії з природою”)

Головним завданням Партії в екологічній політиці є  досягнення гармонії між суспільством і довкіллям, інтегруванння екологічної політики  у всі галузі  життя.

Охорона довкілля та раціональне використання природних ресурсів є невід’ємними частинами процесу суспільного розвитку держави, запоруками здоров’я та добробуту українського народу.    Екологічна гармонізація суспільства — одніа з найважливіших передумов соціально-економічного розвитку. 

         Як суспільство, так і влада мають засвоїти положення: що економічно вигідним є те,  що є екологічно доцільним.

 Виховання екологічної свідомості  має стати необхідною складовою освітньо-виховного процесу в усіх закладах освіти.  В цілому, екологічна збалансованість передбачає системне впорядкування суспільних відносин на засадах гуманності, гармонійного поєднання інтелекту та духовності, співпраці, співбуття та співтворчості з природою.  Порушення  гармонії з довкіллям   має сприйматися найперш почуттями,  підсвідомо, і  слугувати стимулом до активної екологічної діяльності.

Попри істотне скорочення обсягів  промисловості, в переважній більшості регіонів України рівень насичення атмосфери шкідливими викидами залишається надзвичайно високим; накопичуються промислові та побутові відходи, забруднюються ріки й водойми, загострюється проблема очищення промислових і комунальних вод. Частішають випадки масових отруєнь і захворювань, спричинених неякісною питною водою. Ряд населених пунктів став непридатним для  проживання людей.

         Ми  виступаємо за:

- чисте довкілля, як  умову здійснення права кожної людини на   життя;

 - право кожного споживати природні, не модифіковані продукти;

- вирішення  проблеми  питної води;

- впровадження екологічно чистих  технологій, замкнутих циклів виробництва.

В питаннях охорони природи в Україні партія акцентує увагу на двох глобальних довгострокових проблемах: ліквідації наслідків катастрофи на Чорнобильській АЕС та захисті від небезпеки, яку являють  дамби водосховищ, споруджених вздовж Дніпра. Ці проблеми є не лише  внутрішніми, їх вирішення важливе для усієї європейської спільноти, а тому  потребує постійної зовнішньої допомоги.

В сучасних суспільних умовах у держави  немає багатьох  суто адміністративних важелів управління  природоохоронними процесами, але дедалі більших повноважень для оперативного вирішення проблем   довкілля набувають  органи місцевої влади.

 Регіональну екологічну політику Партія розглядає, як один з головних пріоритетів   охорони і раціонального використання природних ресурсів, як невід’ємну складову регіональних програм соціально-економічного розвитку.

В ринкових умовах відповідальність за здійснення заходів з охорони довкілля і раціонального використання ресурсів мають нести організації і   підприємства всіх форм власності.

Основними завданнями    екологічної політики Партія вважає:

- зменшення техногенного навантаження на екосистеми;

- законодавче запровадження екологічних правил функціонування економіки;

- створення загальнодержавної системи екологічних нормативів, правил і стандартів;

- розвиток екологічного контролю та моніторингу, підвищення ролі   місцевої влади у виконання екологічних програм та заходів (і її відповідальності за екологію), залучення  до захисту довкілля  все ширших громадських кіл,  рухів, окремих громадян ;

- перехід до інтенсивного ресурсозберігаючого типу економічних відносин;

- формування збалансованої системи природокористування, екологізація технологій у промисловості, енергетиці, будівництві, сільському господарстві, на транспорті;

 - узгодження національних екологічних стандартів з європейськими і світовими, максимальне використанння міжнародного досвіду, найбільш принципових міжнародно-правових норм у сфері екології, які, зокрема,  не тільки передбачають відповідальність  за  забруднення і виснаження довкілля, але й зобов’язують до  його повного відновлення;

 - формування національної екологічної мережі;

- обов’язкове врахування екологічної безпеки при розробці соціально-економічних планів розвитку;

- стабілізацію та поліпшення екологічного стану в містах і промислових центрах Донецько-Придніпровського регіону;

- перегляд системи зборів за використання природних ресурсів та штрафів за забруднення навколишнього середовища, удосконалення їх системи за принципом “забруднювач платить”;

 - врахування всіх аспектів природоохоронної діяльності і екологічної безпеки в діяльності всіх суб’єктів господарювання,  а також в податковій політиці;

-суворе дотримання загальнодержавної програми поводження з токсичними відходами, підвищення рівня їх знешкодження та утилізації, в тому числі заборонених до використання хімікатів і пестицидів, вибухових та хімічних речовин воєнного призначення;

- економічну стимуляцію зменшення відходів електростанцій і підприємств промисловості та агропромислового комплексу;

- гарантування екологічної безпеки ядерних об’єктів і радіаційного захисту населення та довкілля, безумовне і беззастережне виконання всіх програм мінімалізації наслідків катастрофи на ЧАЕС та повне їх фінансування;

- ведення постійного моніторингу стану дамб водосховищ, споруджених вздовж течії Дніпра, та їх інженерних споруд; 

- поліпшення екологічного стану рік України та якості питної води;

- забезпечення роздільного сортування побутового сміття, широке і повсюдне впровадження тендерних відносин при збиранні, переробці та захороненні побутових відходів, активне будівництво екологічно чистих сміттєпереробних заводів, будівництво нових та реконструкція діючих  комунальних очисних каналізаційних споруд;

- визначення та впровадження систем “життєвого циклу продукції” з метою відновлення природного середовища, зведення до мінімуму   кількості безнадійних для використання відходів, впровадження нових “зелених” технологій;

- впровадження оптимальних природоохоронних норм;

- збереження лісів у державній власності, активне заліснення території;

- збереження біологічного та ландшафтного різноманіття,  розвиток заповідників, заказників, національних парків;

 - відновлення співвідношень між природними комплексами, боротьбу проти ерозії за допомогою заліснення земель та відродження   луків.

 

           Житло (концепція програми „Житло, доступне кожному”)

         Констатуючи, що в  державі  відсутня чітка політика забезпечення людей житлом, розв’язання цього питання  Партія розглядає, як один із найважливіших шляхів вирішення демографічної проблеми, поліпшення здоров’я народу. Коли у сім’ї немає житла або воно не відповідає нормам,  це   дає негативні наслідки для всієї нації.

З цією метою вважаємо за необхідне:

-   реалізацію права кожного громадянина держави на житло, вирішення проблеми будівництва соціального (муніципального та відомчого) житла, яке не підлягало б приватизації;

- запровадження контролю на ринку нерухомості, приведення у відповідність собівартості будівництва житла та його продажної ціни, боротьбу зі спекуляцією;

 - створення нового житлового фонду з реальним дотриманням санітарно-будівельних норм;

- для підвищення якості комунального обслуговування  мешканців — будівництво нових  багатоповерхових житлових будинків з автономним енерго-  і водозабезпеченням;

 - вирішення проблеми енергозабезпечення сільських поселень, будівництво у них  сучасних систем комунікації,  мереж водопостачання та каналізації;  

-припинення стихійної забудови  населених пунктів,  комплексне  містобудівне планування з урахуванням  соціальних, ландшафтно-історичних  та естетичних факторів;

- ліквідацію самовільного будівництва; розробку  і здійснення  поетапної перезабудови територій, зайнятих  самовільно, забудованих хаотично зведеним житлом, яке  знаходиться в аварійному стані; передбачити повне відшкодування власникам цього житла його вартості за ринковою ціною, надання їм пільгових умов для отримання нового  житла;

- здійснення  нової житлової забудови не за рахунок   нових територій, що включають лісові, паркові зони, сільськогосподарські угіддя, заплави річок та зони історичної забудови, а за рахунок реорганізації  територій непрацюючих підприємств;

- розробку та втілення програми  озеленення населених пунктів України, яка передбачала б збільшення територій парків, скверів, бульварів, збільшення ролі ландшафтної архітектури;

- збільшення сучасної  норми      виділення в міських і сільських поселеннях земельних ділянок під  будівництво соціально-культурних, спортивних та оздоровчих об”єктів;

-повне вирішення проблеми громадського транспорту, пріоритетний розвиток  міського електротраспорту, міжміського автобусного та залізничного  сполучення;

- створення робочих місць в „спальних районах”, в першу чергу за рахунок розвитку  малого підприємництва та соціальних служб;

- розробку системи законодавства щодо виділення земельних ділянок під будівництво, яка б передбачала заслін корупції та  визначала   жорстку відповідальність органів місцевої влади за  його порушення.

 

Освіта (концепція програми  “Через гармонійний розвиток особистості — до інтелектуального злету народу” )

Однією з характерних особливостей ХХ століття є те, що освіта, її рівень і масштабність стали одними із суттєвих факторів економічного росту, прогресивних соціальних змін і культурних перетворень.

 Запорукою високого рівня  економічного і технологічного розвитку  провідних країн світу є їх інтелектуальний  потенціал.

         Вимоги  глобального  інформаційного суспільства до знань та  інтелекту людини включають посилену підготовку молоді до  діяльності у наукоємних та інтелектуалізованих сферах суспільного виробництва. Тому стратегічним завданням партії  є:

- формування в Україні суспільства безперервної освіти;

- здійснення інтеграції освіти України до європейського освітнього простору;

- забезпечення громадянам однакових можливостей  в отриманні освіти всіх  рівнів, незалежно від фінансового стану особи і родини;

- відновлення і вдосконалення дошкільної освіти і  виховання;

- перехід до  обов’язкової базової вищої освіти;

- оптимізація освітньо-кваліфікаційної підготовки спеціалістів;

 - вдосконалення  системи післядипломної освіти та перепідготовки кадрів;

 -створення  матеріально-технічної бази освітніх закладів на рівні найвищих світових стандартів;

-осмислення  напрацювань української школи у формуванні гармонійно розвинутої особистості, орієнтація освітньо-виховних програм на розвиток творчого мислення, інтелектуальної нестандартності.

         Роль Вчителя у становленні  української духовності на всіх етапах історії нашої держави  була однією з найвизначніших. Щоб припинити  знецінення педагогічної праці, піднести соціальний статус Вчителя, створити йому накращі умови життя та праці,Партія вважає за необхідне:

- зменшення чисельності учнів в класах і студентів у навчальних групах,  скорочення  учбового навантаження;

- підвищення зарплати  освітянам до рівня середньої заробітної плати в промисловості.

Партія вважає  ХХІ століття в Україні віком  Українського Просвітництва .

 

 

Економічна політика Партії

Підвищення добробуту народу залежить від ефективності національної економіки. Але процес формування нової економіки відбувається за досить важких соціальних умов,  супроводжується кризовими явищами в країні, потрясіннями на світових теренах, викликаними впливом факторів  світового рівня, перш за все глобалізації. Україна залишається однією з найбідніших та соціально неблагополучних країн Європи. 

Партія Третя Сила ставить за мету запустити маховик законодавчо підтриманої економічної системи, без “ручного управління”  добитись стійкого  зростання внутрішнього валового продукту і підвищення ефективності економіки в найкоротші терміни.

 

            Розвитокнауки і  інноваційних процесів (концепція програми  ”Економіці України - інноваційний розвиток”) 

 Рушійною силою досягнення фази постіндустріального суспільства в економічно розвинених країнах виступали чинники інноваційного розвитку, пов’язані з широкомасштабним використанням таких інтелектуальних ресурсів, як знання та кваліфікація людини, об’єкти інтелектуальної власності, передові технології.

         В ХХІ столітті  Україна займе лідерські позиції,  взявши на озброєння найновіші досягнення науки, перетворивши останню в найважливішу продуктивну силу.   Тому Партія розглядає науку,  як найконкурентноздатнішу галузь виробництва в Україні, і  категорично  проти залишкового принципу її фінансування. 

Умовою зміцнення економіки вважаємо переорієнтацію її на науково-технічний варіант   зростання, основою якого є прискорений  інноваційний цикл: наука — технології — виробниц­тво — сфера споживання.

Це — запорука успіху України на шляху плекання вітчизняного товаровиробника, створення високопродуктивних і гідно оплачуваних робочих місць, активного просування українських товарів на зовнішні ринки, а відтак   зростання добробуту українського народу.

В Україні практика регулювання інноваційної діяльності все ще базується на  непередбачених проривах в сфері наукових знань та на позитивних  змінах економічної кон'юнктури.  

Партія Третя Сила ставить перед собою такі цілі:

- збереження  такого науково-технічного потенціалу, який в період стабілізації та піднесення економіки забезпечив би реформування і динамічний розвиток промисловості й науки;  

- постійне  збільшення  бюджетного забезпечення науки до рівня світових показників;

- впровадження результатів фундаментальних досліджень в технології та виробництво;

- розробку системи стимулів інвестування   вітчизняного капіталу  в українську фундаментальну  і прикладну науку, у впровадження інноваційних технологій та захист  інтелектуальної власності;

- об’єднання академічної науки і освіти для демократизації і модернізації вищої школи, впровадження новітніх освітніх технологій і наукових ідей, розвитку  творчих здібностей,   самовдосконалення особистостей; 

- протидію спотворенню наукових знань,  поширенню комерційних  тенденцій в науковій галузі, соціальній апатії та моральній розгубленості наукових працівників;  підвищення їх відповідальності перед державою та суспільством.

 Основні принципи формування регіональної інноваційної політики партія виводить із загальних принципів державної науково-технічної політики. Вони передбачають:

-  узгодження регіональної інноваційної політики з державною;

- підтримку напрямів інновацій, що мають   регіональне значення, з числа  передових технологій державноі важдливості;

- врахування факторів    соціального розвитку країни;

-  випереджальний вплив на формування інвестиційно-інноваційної політики;

-  правове забезпечення інноваціної політики;

-  збалансованість розвитку науки, освіти і виробничого потенціалу району, регіону, країни в цілому.

     Пошук прогресивних шляхів розвитку інформаційних технологій, вихід в цій справі на передові рубежі  передбачають:

 - визначення шляхів розвитку та побудови інформаційного суспільства;

- створення інформаційних систем управління в корпоративних структурах галузевих  специфік;

 - інтеграцію системи безпеки для організацій з підвищеними вимогами режиму ( мережі Національного банку України);

- автоматизацію обліку в мережах нафтобаз, ТЕС, АЗС.

З метою посилення прикладної спрямованості наукового забезпечення економіки, підвищення наукоємності валового внутрішнього продукту, як основи конкурентоспроможності країни,   зусилля державних інститутів влади  мають бути  спрямовані на:

-  переорієнтацію фінансування науково-технічної сфери на засади державного замовлення та кон­курентоспроможності, забезпечення реальної економічної віддачі від вкладених у науку ресурсів, у тому числі в рамках базового фінансування наукових центрів;

-   формування планів наукових досліджень за програмно-цільовим принципом, приведення їх у  відповідність з потребами економіки та розвитку суспільства;

-  приведення законодавства України в сфері інтелектуальної власності у відповідність з міжнарод­ними нормами, забезпечення правового врегулювання відносин, пов'язаних з набуттям, використан­ням та захистом прав інтелектуальної власності;

- систематизацію досліджень світового фонду патентної, кон'юнктурної та науково-технічної  інформації з метою створення патентно- і конкурентоспроможних технологій та продукції.

Для підвищення ефективності використання науково-технічного потенціалу в умовах ринкової економіки вдосконалюватиметься система захисту інтелектуальної власності. Буде створено Державний реєстр  на­укових установ, яким надається підтримка держави, а також   Єдина система державної на­уково-технічної експертизи з мережею відповідних центрів.

Зусилля Партії будуть спрямовані на вирішення   стратегічно важливих завдань стабільного розвитку української еко­номіки, подолання її кризових явищ і вихід країни на передові рубежі у світовому співтоваристві.

 

           Аграрна політика (концепція програми „Відродимо село” )

Аграрні реформи не  лише провалились, а й поставили село на межу знищення. Сільське господарство відкинуте на півстоліття назад. Країна втрачає продовольчу незалежність. Агропромисловий комплекс виявився непідготовленим до жорстко-конкурентного економічного і політичного середовища. 

         Програма реформування АПК (якої фактично не було)  не набула статусу національно-господарської ідеї.

 Держава завдала удару по моральному престижу  колгоспів і радгоспів, запропонувавши ще більш недосконалу модель господарювання, яка відсторонила людей від засобів виробництв та землі. Це викликало на селі конфлікти і соціальні потрясіння. Селяни, власники паїв, виявились психологічно неготовими сприйняти землю, як товар. Потреба в землі як капіталі, який приносить прибуток з сільськогосподарського виробництва, так і не виникла. Земельні паї у ряді регіонів майже не використовуються, у віддалених від обласних центрів районах їхніми  власниками вони фактично не затребувані. Частина населення від права власності на  землю просто відмовляється

Визначними чинниками подальшого прогресу агропромислового комплексу є високий природно-біологічний потенціал та вікові традиції українського селянства.

         Земля — це основне багатство  нашої держави,єдине, яке ще не розбазарене.   Проте розпоряджаємось ми ним не по-господарськи. Розширення площ ріллі залишається єдиним способом збільшення виробництва продукції рослинництва. Внаслідок цього розораність сільськогосподарських угідь   спричинила до небувалих ерозійних процесыв; збільшуються щорічні втрати грунтів  і площі деградованих грунтів,   в результаті — зростають втрати чистого доходу сільгоспвиробників.

Серед факторів, які зумовили зниження родючості  землі, — порушення сівозмін, значне розширення посівів соняшнику, надмірна розораність, недостатнє внесення мінеральних та органічних добрив. Сьогодні, як і колись, землеробство ведеться з повним ігноруванням закону повернення в грунт поживних елементів.  Екстенсивні шляхи вичерпані, а відтак треба поліпшувати   грунти, що залишаються в обробітку.

         Головним показником родючості грунтів  є врожайність зернових. Зниження родючості грунту призводить  до зниження не тільки врожайності, а й вмісту білків.

 Метою агропромислового виробництва має бути виробництво якісних, екологічно чистих, високобілкових продовольчих продуктів та необхідної сировини для промисловості.

Вихід з глухого кута, в якому опинився агропромисловий комплекс в Україні, вбачаємо у необхідності відмовитись від нав’язливої ідеї перетворення землі на товар і продовженні мораторію на купівлю-продаж землі до 2010 року.  Ґешефт земельними ділянками приведе до повної некерованості в сфері природокористування, масового безробіття в сільській місцевості. В результаті вільного продажу землі тваринництво стане ще менш   перспективним. Завершення земельної рефор­ми, має враховувати інтереси  в першу чергу селян-землевласників, землекористувачів, держави.

Партія має намір:

- підтримати  виробниче, фінансове і споживче кооперування, яке спроможне підняти рівень сільського господарства; забезпечити дбайливе ставлення до землі, підвищити ринкову силу господарств різних форм власності;

- зміні ментальність домогосподарів, які мають  усвідомити необхідність стати виробниками товарної продукції;

 - переглянути концепцію меліорації земель, збільшити увагу до хімічної меліорації, ширше впроваджувати  крапельне зрошення в овочівництві; 

- збільшувати виробництво сільськогосподарської продукції, виходячи із пріоритетності галузей агропромислового комплексу; 

- поглиблювати переробку сільськогосподарської продукції  та продовольства; 

- ліквідувати диспаритет цін на промислову і сільськогосподарську продукцію;

- припинити вилучення коштів із агропромислового комплексу;

- заборонити неконтрольований експорт і звести до мінімуму імпорт сільськогосподарської продукції;

- підтримати національного товаровиробника;

- створити сприятливі умови для розвитку та стабілізації тваринництва, збільшення поголів’я худоби, виробництва тваринницької продукції.

-удосконалити інвестиційно-кредитне забезпечення аграрного сектора шляхом
створення ринкової інфраструктури, яка гарантуватиме виконання контрактів і майнову відповідальність суб'єктів господарювання через запровадження іпотечного кредитування;

-  удосконалити оподаткування сільськогосподарських підприємств;

            На невідкладне вирішення  проблем  агропромислового комплексу будуть спрямовані:

- цінова підтримка сільськогосподарського виробництва (зокрема, підтрим­ка реальних закупівельних цін на сільгосппродукцію з боку держави);

- банківська і бюджет­на підтримка аграрної галузі;

-  заохочення попиту населення на продукцію першої не­обхідності;

-   створення   ринку сільськогосподарської продукції;

- державна підтримка ї експорту сільськогосподарської продукції;

-  захист прав власності товаровиробників на сільгосппродукцію;

- по­рядок укладання та виконання державних контрактів на закупівлю сільськогосподарської продукції.

 Перетворення агропромислового комплексу у високоефективний, експортоспроможний стабільний сек­тор економіки та забезпечення продовольчої безпеки держави є одаим із пріоритетних напрямів агропромислової політики Партії.

Для цього буде створено дійову систему державного регулювання як сільського господар­ства в цілому, так і його структурних ланок, насамперед — економічної діяльності, підтримки і захисту безпосередньо сільськогосподарських товаровиробників.  Сільське господарство повинно стати відкритою галуззю для інвестування. Гнучка система дер­жавної його підтримки  має стати обов'язковою умовою оновленої аграрної політи­ки,  спрямованої не тільки на відновлення вітчизняного виробництва, а й на збереження природного середовища, на закріплення населення у сільській місцевості і підтримку традиційного способу його життя.

         Система державного регулювання і підтримки сільськогосподарських товаровиробників вихо­дитиме з того факту, що вони працюють на самофінансуванні, а заходи з їхньої підтримки є додатко­вими в забезпеченні нормативних економічних умов господарювання. Субсидії, дотації, пільги та інші регулюючі важелі й інструменти   покликані орієнтувати товарови­робників на ефективніше господарювання і   застосовуватись   диференційовано.

Партія вбачає основну функцію державного регулювання  сільського господарства в забезпеченні умов для прибуткового ведення підприємницької діяль­ності. Вона базуватиметься на таких основних принципах :

-  пріоритетності розвитку сільського господарства;

-  аграрному протекціонізмі;

-  забезпеченні гарантій самостійності та недопущенні прямого втручання у виробничу діяльність сільських підприємств;

-  поєднанні економічних та соціальних цілей;

-  рівноправності   суб'єктів господарювання усіх форм власності.

Державна бюджетна підтримка агропромислової галузі, передбачатиме такі напрямки:

-  бюджетні асигнування галузі під державним контролем і державне замовлення сільськогоспо­дарської продукції;

-  регулювання ціноутворення на сільськогосподарську продукцію;

-  списання та реструктуризацію заборгованості сільськогосподарських підприємств;

-  пільговий режим оподаткування господарств  або звільнення від окремих видів податків на кілька  років;

-   фінан­сову підтримку (дотації та субсидії);

-  надання допомоги господарствам, які зазнають збитків від стихійного лиха;

- пільгове кредитування для закупівлі сільськогосподарської техніки, паливно-мастильних ма­теріалів, засобів захисту рослин, мінеральних добрив, кормів тощо;

-    інвестування галузей АПК.

         Система державного регулювання   базуватиметься на цільовому програмному підході — з тим, щоб враховувати регіональні особливості та умови, стимулювати пріоритетні напрями розвит­ку виробництва, формувати нові організаційно-правові форми господарювання, виключати непродукгиві, невиробничі витрати, не підтримувати неефективно працюючі підприємства і явних банкрутів.

У системі підтримки і захисту сільськогосподарських товаровиробників усіх форм господарювання виділяємо   державний і регіональний (місцевий) рівні. Виходячи з того, що цільове диференційоване застосування всього механізму зазначеної системи реалізується на регіональному (місцевому) рівні,  державним урядовим структурам відводиться основна роль у за­безпеченні допомоги аграріям, аж до активного впливу на ефективний розвиток окремих галузей сільського господарства.

В рамках соціальних цільових програм, виходячи з об'єктивної оцінки цінності та якості грунтів,  буде сьтворено диференційовану податкову систему, цільовий ме­ханізм кредитно-фінансового державного регулювання і бюджетної підтримки; внесено суттєві корективи в механізми, за допомогою яких ринок забезпечує базу для саморегулювання.  Держава коригуватиме дію ринкового механізму, спираючись на специфіку аграрного сектора і принципи його підтримки, які використову­ються в сучасному  світі.

За цих умов Партія  розраховує на стабілізацію в аграрному секторі економіки та його швидкий вихід з глибокої економічної кризи.

 

              Індустріальга політика (концепція програми „Індустрії України – світові стандарти” )

Джерелом прогресу суспільства  є удосконалення форм і методів матеріального ви­робництва, в якому найважливішу роль відіграє промисловість.  Функціонування промислового комплексу як у державі в цілому, так і в регіонах  має    відповідати вимогам конкуренції сталого розвитку,  дотримуватись соціально-економічного  вектора структурних зрушень у промисловості. 

Промисловий комплекс залишається принципово важливим сектором економіки країни. Він істотно впливає на перебіг соціально-економічних процесів; формує економічну базу  суспільного розвитку України.

        Свою промислову політики партія спрямовуватиме на оздоров­лення економічного середовища, в якому діють суб’єкги господарювання. 

Cтратегія  промислової політики партії   має такі етапи:

перший етап — досягнення стабілізації економіки та створення передумов для економічного зрос­тання;

 другий етап — забезпечення істотних змін у структурі економіки та підвищення її ефек­тивності; досягнення темпів приросту внутрішнього валового продукту з 2006 року в середньому на 6,5 % за рік;

третій етап — продовження структурної перебудови економіки та забезпечення  внутрішнього вало­вого продукту на душу населення в межах 4-4,5 тис. доларів США.

Головними пріоритетами  промислової політики мають стати:

-   структурна перебудова промисловості в інтересах забезпечення економічної та оборонної безпе­ки держави;

-   досягнення економічно доцільних міжгалузевих і внутрігалузевих пропорцій промислового роз­витку;

-   подолання від'ємного сальдо зовнішньоторговельного балансу;

-   інтеграція у світові господарські структури; 

-   створення сприятливих умов для проведення інвестиційної політики в промисловості;

-   запровадження у виробництво ресурсозберігаючих технологій;

-   законодавче забезпечення державної промислової політики;

-   скорочення обсягів товарообмінних операцій шляхом запровадження векселів;

-   розвиток підприємництва, в тому числі малого, як основи формування середнього класу та ор­ганізації нових робочих місць;

-  нарощування обсягів виробництва у визначених галузевих пріоритетах;

-  запровадження механізму довготермінового кредитування комерційними банками роботи за виз­наченими пріоритетами;

-  подолання гостроти платіжної кризи;

-   здійснення наукових досліджень в галузях енергозабезпечення, перспективних промислових тех­нологій, нових матеріалів та речовин; транспортно-комунікаційних технологій, електроніки та за­собів зв'язку; охорони довкілля.

Основними науково-технічними та виробничими пріоритетами вважаємо:

-  галузі виробництва, за рахунок розвитку яких Україна здатна вийти на світовий рівень;

-  створення перспективних інформаційних технологій, телекомунікаційних ме­реж, засобів інформатики та систем зв'язку вітчизняного виробництва;

- створення та практичне застосування нових речовин і матеріалів із заданими ефективними функціональними та конструкційними властивостями;

-  наукове обгрунтування  геологорозвіду­вальних робіт з метою забезпечення розвіданими запасами зростаючих обсягів видобутку нафта і газу;

-  розроблення нових технологій, виробництво високонадійних технічних заходів та ізоляційних ма­теріалів для будівництва та реконструкції трубопровідних систем транспортування нафти і газу.

Стратегія  промислової політики передбачає забезпечення випереджаючих темпів випу­ску наукоємної продукції, створення нових конкурентоспроможних зразків техніки, підвищення якості та ефективності виробництва, зорієнтованого на задоволення потреб внутрішнього ринку і на­рощування експортного потенціалу.

Структурна політика промислового комплексу здійснюватиметься за такими напрямками:

-  формування структури промислової продукції шляхом збільшення частки виробництв, що мають завершений технологічний цикл, поліпшують використання природно-ресурсного потенціалу, мають покупця на внутрішньому або зовнішньому ринках;

-  науково-технічне оновлення і модернізація виробництв, впровадження більш ефективних і еко­номічно безпечних технологій, поліпшення якості та дизайну виробів, освоєння прогресивних видів продукції та матеріалів, конкурентоспроможних для експорту та придатних для імпортозаміщення;

-   розвиток виробництва з урахуванням потреб власної міжгалузевої кооперації та системи виробни­чого сервісу,  підвищення збалансованості економіки та зменшення зовнішньо-еко­номічної залежності України.

Інвестиційна політика в промисловості базується на вирішенні таких завдань:

-  визначення пріоритетів в розвитку галузей промисловості та  питань   безпеки держави, створення основи для підйому економіки, стабільного експорту, розвитку внутрішнього ринку;

-  визначення технологічних напрямків модернізації та технічного переоснащення підприємств.

Науково - технічна та інноваційна політика спрямовуватиметься на забезпечення науково-технічного прогресу, розвиток наукоємних виробництв, подолання ресурсовитратного характеру ви­робництва та його технологічне оснащення, підвищення конкурентоспроможності вітчизняної про­дукції.

У базових галузях промисловості загальною стратегією буде раціональне завантаження виробни­чих потужностей і виведення з експлуатації тих, що не мають перспективи в налагодженні конкурен­тоспроможного виробництва; оптимізація виробництва та збереження експортного потенціалу, що сприятиме забезпеченню валютних надходжень в Україну; підвищення юнкурентоспроможності продукції шляхом зменшення витрат на її виробництво, зниження енергоємності виробництва.

Деолігархізація  економіки ( концепція програми „Економіка для людини”)

В сучасній українській економіці домінує незначна кількість   олігархічних груп, які мають широке представництво в парламенті та уряді. Їх діяльності притаманна висока динаміка та конкуренція між собою. Проте їх процвітання тісно пов’язане   з державною владою, вони користуються особливими фіскальними та регуляторними привілеями і пільгами.  Їх багатство засноване на перерозподілі власності політичними та адміністративними методами, а не на результатах економічного успіху,    фактично — на експлуатації держави в своїх інтересах. 

Партія наполягає на деолігархізації економіки через:

- запровадження ринкової конкуренції та рівних правил гри, перетворення олігархії на конкурентний бізнес шляхом позбавлення олігархів політичного і інформаційного впливу,  на основі державних пріоритетів і в інтересах держави;

 - посилення державного регулювання економіки;

- упорядкування приватизаційних процесів;

- підтримку середнього і малого бізнесу;

- формування повноцінного конкурентного середовища на товарних ринках,   рівних умов   провадження підприємницької діяльності, усунення негативних факторів у сфері регулю­вання природних монополій, зменшення залежності економічної діяльності від монопольних сек­торів.

Для цього передбачається забезпечити:

- постійний моніторинг та контроль на засадах конкуренції цін на ринках соціально важливих то­варів та послуг, недопущення монопольних проявів та укладення антимонопольних угод між суб'єктами господарювання;

- впровадження в повному обсязі механізмів регулювання діяльності природних монополій, перед­бачених Законом України "Про природні монополії", створення національних комісій регу­лювання транспорту та зв'язку, залучення громадськості до процесу підготовки рішень з питань фор­мування цін (тарифів) на товари, роботи, послуги суб'єктів природних монополій;

-   запровадження конкурсних засад при закупівлі суб'єктами природних монополій значних обсягів сировини, матеріалів, обладнання з метою здешевлення товарів та послуг, що надаються цими суб'єктами, насамперед у житлово-коммунальному господарстві, енергетиці, на транспорті;

-   розширення участі України у міжнародному співробітництві в сфері конкурентної політики;

-  перегляд тих функцій органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, що пов'язані з можливістю одержання чиновниками прибутку; проведення інвентаризації плат­них послуг, що надаються органами виконавчої влади, з наступним поетапним їх скороченням;

- створення конкурентних умов та оптимізація державної допомоги суб'єктам господарювання і га­лузям економіки, зокрема, шляхом законодавчого врегулювання.

         Приватизація — один з важливих інструментів державної політики формування ефективного власника. Але урядова програма приватизації не витримує критики.  Політика уряду стосовно стратегічних підприємств абсолютно невиважена. Приватизовані виробничі потужності не розподілились рівномірно, а осіли, означаючи силові лінії бюрократичної ієрархії та криміналітету. Будучи прихильниками плюралізму   форм власності і приватизації, визнаємо  корисність останньої, якщо   вона ведеться на основі бізнес-планів і лібералізації.

  Держава — господар народної власності. Їй делеговано право розпоряджатись нею. Самоусунення держави від управління економікою — помилка.  Державна підтримка необхідна, оскільки позитивні ознаки становлення нового типу відтворення ще не набули сталого характе­ру.   Кризові явища національної економіки проявляються в недостатності значних фінансових ресурсів підприємницького сектора економіки і  вимагають додаткового залучення коштів. Їх може зібрати і розподілити у відповідності до стратегічних цілей економічного розвитку тільки держава.  Навіть в умовах стабілізаційного розвитку та досягнення макроекономічної рівноваги деформована структура національної економіки  без державного ре­гулювання та визначення пріоритетів економічного розвитку самовідновлюватися не може.   В Україні буде  побудована дійсно народна  економіка на ринкових основах з державним регулюванням.

 Партія виступає за:

- створення неподільного фонду загальнонародної власності;

- реприватизацію і націоналізацію,  заснованих на  законі  і уявленні про справедливість;

- створення народних підприємств, передачу прав власності на основні підприємства під контроль трудових колективів,  які брали б участь у їх управлінні, розподілі доходів в інтересах всіх людей праці;

- введення монополії держави на експорт енергоносіїв і стратегічно важливих товарів;

- націоналізацію нафтової і газової галузей, виробництва алкогольних напоїв і тютюнових виробів, металургійного виробництва і добування корисних копалин.

 

 

         Інвестиційна політика (комплексна програма „Надійність поступу в опорі на власні  сили” )

В нинішніх умовах, коли вичерпано потенціал  росту виробництва за рахунок старих потужностей, динаміка внутрішнього валового продукту залежить від нового інвестування. Важливою передумовою стійкого економічного зростання в Україні є активізація інвестиційної діяльності, яка є потужним стимулятором розвитку ринкових відносин   та приско­рення економічного зростання.

 Пропонована Партією Третя Сила програма в сфері активізації інвестиційної діяльності передбачає:

- науково обгрунтоване вдосконалення системи оподаткування —  підгрунтя, на якому базується економічне зростання та збільшення ресурсів бюджету, завдяки котрому забез­печується належний рівень фінансування соціальної та гуманітарної сфери, охорони навколишнього природного середовища, оборони та національної безпеки; 

- зниження ставки податку на додану вартість (до 15%) та ставки податку на прибуток підприємств (до 25%) з одночасною   ліквідацією пільг та прихованого субсидування; розши­рення бази оподаткування;

 - концентрацію зусиль органів виконавчої влади  на підвищенні ефективності витрачання бюджетних коштів, на удосконаленні порядку розподілу трансфертів з державного до місцевих бюджетів; 

 -по­ступовий перехід від утримання бюджетних установ до виділення їм коштів для надання суспільних послуг, із застосуванням механізму державного замовлення; запровадження паспортів бюджетних програм.

         Банківська система становить основу  формування ефективної фінансово-кредитної практики. Банківський кредит має живити виробництво і забезпечувати його зростання.

Партія вважає за необхідне:

- державне інвестування   високотехнологічних проектів;

 - залучення внутрішніх фінансових ресурсів та коштів населення до вітчизняних банків, забезпечення надійного правового захисту національного інвестора;

- сприяти розвитку фондового ринку та підвищенню ефективності вітчизняної банківської системи;

- розробити систему залучення іноземних інвестицій через провідні вітчизняні банки, які фінансово забезпечують розвиток національного виробництва.

Для цього буде:

 - кардинально переглянуто старі підходи до управління комерційними банками;

- підвищено ефективність  управління активами останніх;

- підтриманно платоспроможність банків, їх здатність надавати високоліквідні кошти для запланованих і неочікуваних потреб, виконувати зобов'язання у ви­падку  виникнення останніх, забезпечувати нормативний рівень ліквідності.

Такі завдання  передбачають:

-   вдосконалення системи управління ліквідністю банку;

-   урегулювання процесів кредитування і прийому депозитів;

-   вдосконалення координації між операціями з національною та іноземною валютою;

-   активізацію розвитку українських міжбанківського і грошового ринків.

Важливим  чинником врівноваження глибоких соціальних суперечностей є податкова політика. Прибутковий податок сплачується з кишені найбідніших верств.

Партія виступає  за:

- введення податків на предмети розкоші, диференційованих податків на нерухомість та інше  майно з одночасним звільненням від податків  незахищених верств населення;

- надання податкових пільг підприємствам, комерційним банкам, промислово-фінансовим групам, які фінансують  науково-технічні програми;

 - підтримку державою важливих галузей економіки як через прямі субсидії, так і за допомогою податкового стимулювання. 

Обмежуючи  безпосереднє втручання держави у виробничу  сферу, ми за збільшення втручання держави у сферу розподілу.

Партія виступає  за:

- зниження цін і обмеження інфляції шляхом розвитку гуртової торгівлі, яка запобігатиме посередництву, впливатиме на наповнюваність бюджету, сприятиме просуванню товарів до споживача, збільшенню закупівель і товарообігу, зниженню транспортних затрат, поведе до  зростання виробництва;

 - відновлення внутрішнього ринку із всією його обслуговуючою інфраструктурою.

Головною умовою розвитку вітчизняного виробництва  є мобілізація звільнених ресурсів   в результаті припинення виплат боргів із  внутрішньої і зовнішньої позики до виходу України  з кризи.  

 

 

Національна безпека України (концепція програми „ Лідерська Україна і світ”)

 Україна повинна мати на своєму озброєнні сучасну боєздатну, сформовану на добровільних засадах армію.

 Партія  сприятиме формуванню високої престижності служби в українській армії, яку  вважає важливим  інститутом   виховання особистості  на  зразках  мужності і героїзму. Ми — за   відродження українського козацького духу, готовності до  самопожертви в ім’я України.

Партія Третя Сила виступає за:

- неухильне  дотримання Україною статусу без’ядерної держави  і набуття  статусу позаблокової нейтральної країни. 

Ми проти:

-всіх видів зброї масового знищення, розробки та впровадження нових видів зброї (геофізичної, кліматичної та ін.),  підтримуємо всі антимілітаристські ініціативи.

         Доля розташувала  Україну на цивілізаційному перехресті, де сходяться християнський — православний, католицький і протестантський — світ зі світом мусульманським.

 Партія усвідомлює, що добрі перспективи розвитку української держави і суспільства не знімають   загрози національному суверенітету, національній мові, національній ідентичності. Відчуття цієї загрози виховане у народу віками бідувань і перебування в складі  сильніших на той час держав. Третя Сила буде докладати всіх зусиль для того, щоб мінімалізувати і зняти  повністю ці загрози .

Україна, по суті, стала учасником   світової інформаційно-психологічної війни. На неї здійснюється майже  ідентичний за змістом тиск як з боку Росії, так і з боку Заходу .  Росія апелює до слов’янської єдності, Захід – до здобутків демократії. Інтенсивний процес уніфікації людства посилює загрозу розчинення локальних цивілізацій в уніфікованому за західним зразком глобальному надсуспільстві.  Це  не забезпечує зростання у економічній й соціокультурній сферах,  якості життя.      

  Неадекватний реаліям образ  України, який пропагується в російському  інформаційному просторі,   нав’язування громадській думці України російських зовнішньополітичних інтересів, правоти позиції російської сторони в двосторонніх українсько-російських відносинах, певного ставлення до країн Заходу вигідне, насамперед, Росії.  Партія здійснюватиме послідовний і рішучий захист національно-державних інтересів України,  зміцнюватиме її міжнародну безпеку, відмітатиме спроби російської сторони нав’язати Україні дискусію з приводу її державного устрою,  поставить заслін  експорту  ідеології великодержавності, так званого “ліберального імперіалізму”, авторитаризму і придушенню демократичних процесів,    територіальним претензіям, намаганням реінтегрувати пострадянський простір, реанімувати зовнішній експансіонізм, в першу чергу економічний та культурний.

 Партія вважає за необхідне протидіяти посиленню впливу на Україну могутньої інформаційної та культурної російської експансії під приводом боротьби проти утисків російської мови, прав російськомовного населення та культурної провінціальності України.

Багатоманітність етнічного і культурного українського загалу  може сприяти досягненню порозуміння з урядами  держав, населення яких має різну цивілізаційну ідентичність. Україна через своє географічне  становище   має всі можливості й підстави стати територією для діалогу і порозуміння різних культур і цивілізацій, узгодження й реалізації їх економічних і науково-технологічних інтересів у поєднанні з реалізацією своїх власних інтересів.

Ми готові розрубати гордіїв вузол протистояння Європи, Росії і Сполучених Штатів по відношенню до України. 

         Ми виступаємо за заміну чинної безвекторності справжньою і дієвою багатовекторністю, працюючи на всіх геополітичних напрямах, де Україна має  інтереси власні і водночас такі, що узгоджуються з інтересами партнерів, за реалізацію цих інтересів через дво-  і багатосторонні договори. Процес господарсько-економічного об'єднання країн ­матиме форму міжнародних економічних угод.

Типова тенденція розвитку міжнародних економічних відносин на початку XXI століття — це інтернаціоналізація, важливими виява­ми якої є як глобалізація, так і регіоналізм.

В цьому контексті проблематика національного геоекономічного позиціювання має особливе зна­чення для України, яка перебуває на етапі ринкової трансформації, становлення відкритої економіки.

В контексті суспільного розвитку і гарантування безпеки держави, суспільства, особистості,   захисту власних національних інтересів в  сучасному світі — Партія відстоює створення міцної системи захисту українського суспільства від негативного інформаційно-психологічного впливу, за вирішення проблеми інформаційно-психологічної безпеки.

         Зовнішньополітична діяльність Партії Третя Сила спрямована на:

- інтеграцію еко­номіки України з іншими державами;

- торгівлю, виробничу кооперація і спільні науково-технічні дослідження в галузях народного господарства.

В системі сучасних міжнародних економічних відносин важливу роль  відводимо інформаційно-технологічному обміну, зокрема:

- продажу ліцензій на різні види промислової власності, ноу-хау, на­дання інженерно-консультаційних послуг та ін.;

- запозиченню прогресивних зарубіжних технологій, як ефективному способу у короткі строки здійснити поповнення виробничих фондів, піднести їх технічний рівень.

- вирішенню проблем інтеграції економіки України у світове го­сподарство, економічного співробітництва в рамках СНД, перспективам міжнарод­ного регіонального співробітництва.

- забезпеченню якісного поліпшення зовнішньо­економічного комплексу за рахунок застосування економічних регуляторів (податків і податкових пільг, мит, умов кредитування, страхування, валютного курсу тощо).

***

 

         У Партії є достатній інтелектуально-моральний потенціал, щоб трансформувати основні стратегічні напрямки нашого соціального, економічного, духовного і культурного розвитку в конкретні   дії.

        Долучаймося до мудрості.

        Вкорінюймося великими ділами.

        Залишаймо по собі добру пам’ять на віки.


Контакти
Форум Онлайнові консультації Опитування
  • Питання на сьогодні
  • Архів
Відповіді на питання
  • Перегляд існуючих питань і відповідей
  • Задати питання
 
Використовувати матеріали tretya-sila.org.ua можна, лише пославшись (для інтернет-видань - зробивши гіперпосилання) на tretya-sila.org.ua. Будь-яке копіювання, публікація, передрук чи наступне поширення інформації, що містить посилання на "Інтерфакс-Україна" або на "Українські Новини" суворо забороняється.