Голова партії | Керівний склад | Ціль та завдання партії | Програмні положення | Лідерська Україна | Рейтинги  
 Звернення Кременчуцької міської ради до всіх політичних сил міста Кременчука

детальніше>>>

 ЯКІ ДЕПУТАТИ ПОТРІБНІ УКРАЇНІ?

детальніше>>>

 Готуються фальсифікації виборів?

детальніше>>>

Найближча прес-конференція


Найближчих консультацій нема
Пошук Знайти | Розширений пошук
 19:10 Вiвторок 16 жовтня 2007 
Новини
Головні новини
Вибори 2006
Аналітика
Інтерв'ю
Коментарі
Люди серед людей
Політика
Регіони
У cвіті
Економіка та фінанси
Суспільство
Виробництво
Культура та наука
Архів по датах
Підписка
Про партію
Що таке «ТРЕТЯ СИЛА»?
Документи партії
Заяви та виступи
Новини партійного життя
Молодіжна організація
ЗМІ
Фотоальбом
Проекти
ЛІДЕРСЬКА УКРАЇНА
ПОЛІТРЕФОРМА 2006
ГУМОР-2006
Рейтинги та соцопитування
Проекти
КОНКУРС ДЛЯ ЗМІ
Парламенту змінюють закон
Вибори прем’єра можуть перетворитися на довгограюче шоу.
  

Поки колишні соратники з помаранчевого табору один з-перед одного пропонують власні варіанти формування парламентської коаліції (чомусь ще до результатів виборів), соціалісти як завжди утримують пальму першості в практичних законотворчих питаннях. 6 лютого група депутатів на чолі з Олександром Морозом подала в парламент проект змін до регламенту ВРУ відповідно до нової Конституції.

У документі чітко виписується механізм формування коаліції, процедури її розпуску, висування кандидатур на посаду Прем’єр-міністра тощо. Звичайно, документ має низку практичних «дір», однак навряд чи хтось з парламенту висуне кращі пропозиції.

Отже, коаліція фракцій більшості може бути створена не пізніше ніж за місяць після відкриття засідання ВРУ нового сезону або розпуску старої коаліції.

Оскільки створення коаліції прямо пов’язано з висуванням на посаду кандидатур Прем’єр-міністра, то, треба думати, що більшість буде створюватися довго і болісно. А депутати використовують цю норму для проведення тривалих попередніх торгів і переговорів. Після створення коаліції кандидатура Прем’єр-міністра виноситься на розгляд не пізніше ніж в перший робочий день наступного пленарного тижня. Тобто якщо підгадати час, то цей термін може тривати близько двох тижнів, які можна використовувати знову ж таки для консультацій або просто затягувати процес, граючи з Президентом.

Якщо кандидат коаліції не пройшов іспит голосуванням, то не менш ніж через п’ять днів фракції знову подають на засідання своєї колегіальної Ради нову кандидатуру. Причому кандидата можуть висунути і повторно, якщо на це погодиться 2/3 депутатів від коаліції.

Звичайно, Закон має передбачати усі варіанти. Але така тривала процедура виглядає настільки привабливою, що навряд чи нею не скористаються в нескінченних торгах вітчизняні політики. Адже відповідно до цих норм Прем’єр-міністра можна призначати два місяці – період політичної «передкризи». Більш того, зовсім незрозуміло, що це за коаліція така, що після свого створення не може проголосувати за свою ж кандидатуру. Навіщо було виписувати нові поняття, якщо в політичному, а не юридичному сенсі коаліція може виявитися абсолютно імпотентною? Причому, з огляду на особливості вітчизняної політики, швидше за все так і відбудеться.

Цього можна було уникнути, якби, припустимо, встановити якісь каральні санкції, начебто розпуску недійової коаліції, а надалі і Ради. Однак депутати занадто люблять своє місце, щоб вдаватися до подібних методів.

Такою ж «terra incognita» залишаються і принципи формування коаліційного уряду. Квоти не виписані чітко – єдина норма «пропорційність квоти кількісному складу фракції» не дозволяє говорити про чітку систему. Як, приміром, прорахувати політичну і практичну цінність формально рівних, але таких різних кандидатур, як міністр ПЕК і міністр освіти? А це, своєю чергою, означає, що суперечок і розбіжностей у середовищі коаліції буде величезна кількість.

Тобто зміни ніяк не поліпшують політичну систему, а тільки законодавчо затверджують старі проблеми, які в нових умовах набудуть більш жорстких форм. Ну як по-іншому, наприклад, можна сприймати норму про те, що після затвердження коаліційною радою кандидатури прем’єра, можливі зміни в складі міністрів на основі «консенсуального рішення коаліційної ради». Консенсус настільки розмите поняття, що подібна норма призведе до постійних чвар.

Ще одне законодавче нововведення – це публічне оголошення Прем’єр-міністром кандидатур міністрів одразу після підтримання його парламентом. Причому з кожним прізвищем буде оголошуватися ще й квота партії. Цей симбіоз ми вже проходили. Звичайно, шоу – це завжди добре. Крім того, подібна відкритість напевно має на меті зменшити імовірність «кидка». Стосовно ж оголошення квот щодо кандидатур – то цей механізм вільно може перетворитися на фарс. Згадайте, як ще «кучмівська» більшість також оголошувала квоти партій щодо міністрів і що з цього вийшло. Деякі особливо «серйозні» сили отримали «свого» міністра тільки формально. Цілком імовірно, що тодішню гірку долю «Демократичних ініціатив» можуть розділити і майбутні «лузери» більшості у ВРУ.

Фактично зміни до регламенту можуть привнести в політичний процес значний дестабілізуючий фактор, особливо з урахуванням майбутнього «клаптевого» парламенту. Однак вибору особливого в депутатів немає – зміни в Конституцію ось-ось наберуть чинності, а це значить, що існує крайня необхідність приймати зміни й до регламенту.

proUA

2006-02-08
   

Контакти
Форум Онлайнові консультації Опитування
  • Питання на сьогодні
  • Архів
Відповіді на питання
  • Перегляд існуючих питань і відповідей
  • Задати питання
 
Використовувати матеріали tretya-sila.org.ua можна, лише пославшись (для інтернет-видань - зробивши гіперпосилання) на tretya-sila.org.ua. Будь-яке копіювання, публікація, передрук чи наступне поширення інформації, що містить посилання на "Інтерфакс-Україна" або на "Українські Новини" суворо забороняється.